6.7 C
Lutsk
Середа, 21 Жовтень, 2020
Основи православ'я Публікації

Таїнство Вінчання у питаннях та відповідях

– Чи треба наполягати, якщо жених не хоче вінчатися?

– Спочатку слід подумати: чи потрібен такий жених? Але якщо є сподівання на те, що це небажання вінчатися походить від внутрішньої чесності гідного обранця, який поважає віру своєї нареченої, але не може доки її щиро розділити і про це чесно їй свідчить, такого чоловіка можна і треба поважати, і, мабуть, є основа сподіватися, що вірою, терпінням і любов’ю його можна привести до церкви.

Але якщо мова йде про світського нехлюя, який просто боїться, що Вінчання його міцніше прив’яже до майбутньої дружини і взагалі загрожує великими наслідками в подальшому житті, то тут слід замислитися і, можливо, відправити його до якоїсь іншої нареченої.

– Чому подружжю, яке вже давно живе разом, коли приходить до віри, необхідно вінчатися?

– На це питання можна відповісти двояко. З одного боку, у Церкві є спеціальний чин благословення подружжя, що багато років прожили в шлюбі, який дещо відрізняється за складом молитов від звичайного звершення Таїнства Вінчання. І це, поза сумнівом, правильно, бо вінчальні молитви звернені чи до зовсім юних, чи до тих, хто тільки починає подружнє життя, і тому вони можуть звучати, якщо не парадоксально, то зовсім недоречно до тих, кому вже за п’ятдесят і хто тільки тепер усвідомив про необхідність освячення свого багаторічного подружнього союзу.

У даному випадку, дійсно, краще використовувати такий чин церковного благословення шлюбу, який включає всі головні складові Таїнства Вінчання, у тому числі і одягання вінців. З другого боку, відповідаючи на це питання, можна сказати, що будь-який людський союз, навіть найщиріший, є союзом двох людей, які привносять до нього і все своє хороше і добре, і все своє немічне і гріховне. А в Таїнстві Вінчання, як і у всякому Таїнстві, дається благодать Божа, яку сама людина, якою би вона чудовою не була, заслужити не може. Вона не може придбати того, що їй дається в Таїнстві Хрещення – прощення гріхів і примирення з Богом.

Так само і у Вінчанні нам дається для подружнього життя те, що ми самі привнести до нього не можемо, – Божа допомога, виправлення власної немочі, любов, терпіння. І все це дається нам дарма… Що ж відмовлятися від такого чудового подарунка, навіть якщо вже багато чого доброго ми й самі зуміли набути в сімейному житті? Як же не брати від Бога те, що хороше може зробити кращим, а дуже хороше просто прекрасним?!

У Таїнстві Вінчання сім’я створюється як єдиний духовний організм у благодатному з’єднанні. Якщо це Таїнство не звершується, то дві людини живуть разом, спільно ведуть господарство, але утворення сім’ї як єдиного духовного організму не відбувається.

Читати також: Чи всім потрібно вінчатися?

– Таїнство Вінчання розпочинається з євангельських слів: “…залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть два однією плоттю” (Бут. 2:24). Що означає – “залишить”?

– У Православній Церкві перехід до самостійного життя двох молодих людей явно позначений – він розпочинається з Вінчання. До цього вони діти, вони не лише повинні шанувати батьків, але з ними жити однією сім’єю, а Вінчання – це створення своєї власної сім’ї. Це Таїнство розпочинається зі слів: “Залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї“. (Бут. 2:24). І всім це необхідно усвідомлювати: раз Вінчання відбулося, значить, молоді, продовжуючи шанувати своїх батьків, мають бути готовими створити власну сім’ю.

Справа ж батьків – не втручатися в життя дітей, а тільки молитися і за потреби допомагати їм. Благословили – значить, віддали. Звичайно, для кожної матері її дитина краща за всіх і гідна кращого життя, але раз Господь до шлюбу допустив, раз Таїнство Вінчання звершилося – тим самим сталося підтвердження того, що Бог благословив молодих на спільне життя. Вінчаний шлюб – це дар Божий, і тільки в ньому можна врятуватися. Якби Богові не угодний був цей союз, то безліч обставин могла б перешкодити звершитися Таїнству Вінчання.

– Що означає чин заручення?

– У стародавній Церкві заручення було відокремлене від вінчання. Це такий церковний чин, коли жених і наречена при священицькому благословенні обмінюються перснями. Вони ще не чоловік і дружина, але переймають на себе їх зобов’язання відносно один одного: взаємної вірності, майнові. І головне, що кожен з них стає для другого тим єдиним або тією єдиною, з яким (якою) через певний час буде створена повноцінна сім’я.

Проте беручи на себе подружні зобов’язання, вони ще не отримують прав на спільне подружнє життя. Заручення звершувалося, як правило, окремо від Вінчання в ті історичні епохи, коли воно мало місце в більш юному віці, ніж могло початися повноцінне шлюбне подружнє життя. Тоді діти були більш слухняні батькам, і влаштування шлюбів значною мірою здійснювалося на батьківський розсуд.

Думається, що в наш час заручення окремо від Вінчання виправдане в тих випадках, коли молоді люди, поза сумнівом, вже щиро і глибоко один до одного ставляться і засвідчили своє бажання вступити в шлюб чистотою і твердістю своїх стосунків, але через якісь певні обставини ще не можуть почати жити подружнім життям в усій його повноті. Ну, скажімо, вони повинні доучитися у виші, або їм доки ніде жити, або вік одного з них не дозволяє. Але при цьому як вірні Господу християни вони розуміють, що жодного попереднього тілесного співжиття до шлюбу бути не може. І щоб підтримати їх, щоб полегшити тягар очікування повноти подружнього життя, можна заручення і Вінчання розділити. І оскільки метою заручення є зближення майбутнього подружжя, той час, що залишився до Вінчання, їм буде вже не так важко проходити у взаємній підготовці до нього. В інших випадках заручення звершується разом з Вінчанням як єдиний чин.

Читати також: У які дні можна вінчатися?

– Що означає Таїнство Вінчання?

– У Таїнстві Вінчання, як і у всякому церковному Таїнстві, і цим вони відрізняються від інших священнодій, нам не просто подаються ті чи інші дари Божі і не лише діє благодать Божа, але відбувається зустріч, безпосередня зустріч людини з Богом, людини з Христом. А це означає, що в центрі життя кожної церковної сім’ї (спочатку чоловіка і дружини, потім і дітей, які народилися) стоїть Христос, і саме зустріч з Ним дарується в Таїнстві Вінчання.

Дарується те, що незмірно вище нас, що ми самі, якими б хорошими людьми не були, влаштувати не здатні. Це дається як дар. І наше завдання – його спочатку зрозуміти, потім прийняти і не втратити до кінця життя через власні гріхи і недоліки.

– Навіщо під час Вінчання надівають вінці?

– По-перше, вінець означає корону. І надягання вінців – це символ коронації. Жених і наречена під час Таїнства Вінчання, будучи одягненими в ці вінці, знаменують собою перших людей – Адама і Єву, які були вінцем творіння, оскільки були поставлені Богом над усім творінням. По-друге, вінці даються нареченим за їх утримання до шлюбу, за їхнє терпіння і прагнення до освяченого Церквою правильного подружнього союзу. По-третє, це вінці мученицькі, які повинні нагадувати про те, що сімейне життя, – це і добровільне несення тягаря іншої людини. З’єднання всіх цих сенсів відбувається в Таїнстві Вінчання.

– Під час Вінчання шлюбний союз порівнюють з єднанням Христа і Церкви. Що це означає?

– У Посланні апостола Павла до Ефесян сказано про те, що “чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї“. (Еф. 5:23-25). Головним у цьому єднанні є принцип жертовної любові і віддання себе другому. Христос полюбив Церкву, оскільки пожертвував Собою заради спасіння все тих, хто її складає.

Принцип жертовної любові є основною влаштування справжньої сім’ї, саме про це говорить апостол. Але він говорить ще і про ту міру глибини, яка досяжна в сімейному союзі. Про те, що не випадково в сім’ї це обмеження себе заради другого і постійне принесення в жертву свого “я” можуть досягти найбільшої глибини і значення для спільного життя чоловіка і дружини, так що саме це стає основою для продовження їхнього буття у вічності.

– Нерідко Вінчання для невіруючих молодих людей стає лише частиною весільного обряду.

– Навіть у такій ситуації вінчатися все-таки краще, ніж не вінчатися, адже благодать Божа умудряє людей. Але звичайно, насіння сіється, а вирощувати його повинна сама людина. Важливо, щоб молоді усвідомлювали, що в Таїнстві Вінчання вимовляються клятви, які порушувати не можна.

Джерело 

У яких випадках священник не має права вінчати?

Вас може зацікавити

У нашу епоху не вистачає живих прикладів,- прп. Паїсій Святогорець

Редактор Головний

Про віру та невір’я -митр. Афанасій (Ніколау)

Редактор Головний

Як відрізнити живу душу від мертвої?

Редактор Головний