Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 3 травня 1996 р. (журнал №16), згідно рапорту архієпископа Ніфонта, відкритий Свято-Стрітенський Михнівський жіночий монастир, настоятельниця – ігуменя Марія (Шульгач). Станом на 1 січня 2020 року в обителі проживає 18 сестер: ігуменя, 14 монахинь, 1 інокиня та 2 послушниці. У штат духовенства монастиря входять 3 священики.
Монастирські храми:
Свято-Стрітенський храм – пам’ятник архітектури 1642 року; Свято-Покровський – домовий храм, збудований разом з триповерховим житловим корпусом у 1998 році; Петро-Павлівський собор, освячений у 2007 році.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Як свідчать церковні джерела та народне передання, Михнівка як містечко виникла орієнтовно у 1637 році. Саме тоді на прохання козацького старшини Філона Яловецького, який мав там маєток, король Владислав IV дарував цьому населеному пункту Магдебурзьке право.
Кінець XVI – середина XVII століття – в Україні час підйому чернечого життя. За півстоліття на її території виникло близько 50 монастирів, які стали справжніми оплотами православ’я, стримуючи натиск унії. У числі їх засновників – князі Чарторийські, Корецькі, Острозькі, інші відомі особи того часу. Руський дворянин Філон Яловецький належав до православного Луцького Хрестовоздвиженського братства. Прекрасно розуміючи роль монастирів в укріпленні істинної віри, він прийняв рішення про заснування у своїй вотчині чоловічої обителі.
А відтак у 1647 році на михнівській землі з’являється Свято-Стрітенський православний монастир. Про це свідчить надпис, що зберігся на Євангелії місцевої церкви: «Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь. Року Божия тисяча шестсот четыредесять семого мца июня пятого дня. За панованя Его Милости Пана Филона Яловицкого, войского Володимирского, пана и Добродея нашего надана бысть сия Богодухновенная Книга, тое Евангелие тетро албо напрестольное, рабом Божиим Василием Тимошевичем и жоною его Зиновиею Ждановною к храму Стритения Господа Бога и Спаса нашего Іисуса Христа, то есть вмести Филонови, в монастырю през того Его милости, вышименованого Пана и добродея нашего заложоным и збудованным, при сослужителех храма того святого священноиноци Касияне, и священноіерее Іоанне Чахровичу вечне и непорушне. А хто бы мел сию предречоню книгу у того святого месца отняти, и на свой пожиток обернути зволи где индеж отдати, толко до приделом в тойже церкви будучих, ку служеню волно заживати, на том клятва святых отец триста и осмнадцать, иже в никее, и анафема вечная а знами грешными рабы Божиими розсудиться на страшном суде перед милостивым Богом, которому честь и слава, в нас грешных нехай будет, ныне и всегда и во веки веков. Аминь».
Інших письмових відомостей про цей монастир не збереглося. Як довго він існував, коли і за яких обставин був закритий, невідомо. Ймовірно, після трагічної загибелі його засновника Філона Яловецького, якого отруїла дружина, фанатична католичка, обитель припинила своє існування. А в 1842 році тодішній власник Михнівки польський дворянин Станіслав Піотрошевський виселив місцевих мешканців за непослух і систематичну несплату податків, а саме містечко наказав слугам знищити. На той час там налічувалось 450 садиб православних міщан. Через два роки на місці цього населеного пункту було орне поле. Збереглася лише монастирська церква Стрітення, в склепі якої свого часу поховали Філона Яловецького. За архівними джерелами, у 1900 році містечко Михнівка складалось з трьох похилених напівгнилих міщанських халупок, які притулились на невеликому клаптику землі церковної садиби. А мешканці сусідніх сіл ще довгий час називали його «велике місто», «манастир».
Свято-Стрітенська церква була діючою до 1962 року. Вона побудована на невеликому підвищенні і має вигляд продовгуватого хреста. У 1813 році на кошти прихожан спорудили дзвіницю, на якій було чотири дзвони. Як свідчать церковні джерела, Свято-Стрітенський храм колись мав багато старовинних ікон. У їх числі – образи Богоматері, св. цариці Єлени (подарунок Государині Імператриці Марії Олександрівни від 21 листопада 1863 року), преподобного Онуфрія.
Серед церковного начиння були позолочені потир, дискос, звіздиця, лжиця і блюдце зі стальним копієм – їх у 1863 році пожертвували на храм великі князі Олександр, Володимир, Олексій, Сергій і Павло Олександровичі. В архіві зберігалось багато старовинних церковних книг. У 80-х роках минулого століття ікони та інші цінні речі забрали в музей, а сам храм безбожна влада перетворила на склад міндобрива. Один час його навіть хотіли спалити. Проте, Господь вберіг святиню.
Навесні 1989 року, завдяки клопотанню місцевого священика протоієрея Іоанна Хільчука, який мав прихід у сусідньому селі Хотешів, почалась реставрація церкви і з 25 листопада цього ж року храм став діючим. Завдяки неабияким зусиллям отця Іоанна і протоієрея Іоанна Дуди, у 1990 році переведеного у Михнівку, невдовзі Свято-Стрітенський храм був заново розписаний, побудований чотириярусний іконостас, придбана ікона Почаївської Божої Матері в позолоченому кіоті, закуплено нове церковне начиння.
Пам’ять про те, що колись на цьому святому місці був монастир, не згасала у людських душах. Мешканці навколишніх сіл багато раз зверталися з проханням заснувати обитель спочатку до правлячого архієрея Варфоломія. Однак в ті бурхливі переломні для держави і церкви часи цього зробити не вдалося. Вікова заповітна мрія селян здійснилася, коли Волинську єпархію очолив архієпископ Ніфонт (Солодуха). 18 квітня 1996 року він благословив двох черниць Зимненського монастиря – інокинь Анну (Селеверстову) та Варвару (Коваль) – заснувати у Михнівці жіночий монастир.
Спочатку насельниці жили у дзвіниці, де було облаштовано дві келії. Згодом з благословення владики Ніфонта на місці майбутньої обителі почали будувати монастирський корпус. Час ішов, число сестер поступово збільшувалось. Восени 1996 року їх було вже десять. Коли настали холоди, вони поселились у відремонтованій хатинці, яку монастирю пожертвували місцеві жителі.
В жовтні 1996 року на прохання сестер обителі, з благословення архієпископа Волинського і Луцького Ніфонта, з Володимир-Волинської єпархії в Михнівку був переведений протоієрей Іоанн Хільчук. Його владика призначив будівничим та духівником нового монастиря. А 3 листопада 1996 року відбулося урочисте відкриття Свято-Стрітенської жіночої обителі. Її настоятельку монахиню Серафиму під час Божественної літургії було зведено в сан ігумені.
З того часу, згідно монастирського уставу, тут почалися щоденні Богослужіння. 8 квітня 1997 року архієпископ Луцький і Волинський Ніфонт звершив перший постриг восьми послушниць в інокині. Рік за роком у монастирі загоряються все нові і нові молитовні лампади перед Богом. На сьогодні тут – 25 сестер. Вони мешкають в ошатному триповерховому монастирському корпусі, в якому побудований домовий Свято-Покровський храм. На території обителі побудували будинки для паломників, просфорню, молочню. Має обитель і своє чималеньке господарство.
День у монастирі починається рано. Черниці, як бджілки, встають до сходу сонця, аби в молитвах і трудах прославити Господа. Щоденно о 6.00 в монастирі служиться полуночниця, о 7.00 – літургія в будні дні, о 8.00 – літургія у святкові дні, о 17.00 – вечірня. Між службами сестри трудяться на різних послухах – в бібліотеці і трапезній, кухні і швейній майстерні, пекарні, підсобному господарстві. Читається у монастирі круглорічно Неусипна Псалтир.
Рішенням Священного Синоду від 27 липня 2007 року за станом здоров’я з посади настоятельниці цього монастиря було звільнено ігуменю Серафиму (Селеверстову). 18 жовтня 2007 року Священний Синод призначив настоятельницею обителі монахиню Марію (Шульгач) із возведенням її в сан ігумені. 4 листопада митрополит Луцький і Волинський Ніфонт під час Літургії возвів монахиню Марію в ігумені. Після богослужіння вручив новій ігумені жезл, як символ влади, і побажав їй мудрості у керуванні монастирем.
8 грудня 2007 року митрополит Ніфонт звершив освячення престолу і новозбудованого величного собору на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла у Свято-Стрітенському жіночому монастирі села Михнівка Камінь-Каширського району. У 2009 році митрополит Ніфонт подарував для цього новозбудованого собору металеве оздоблення престолу.
На особисте проханням владики Ніфонта у 2008 році на Святій горі Афон була написана ікона Божої Матері «Відрада і Утіха» і подарована для монастиря. 1 вересня 2008 року була відслужена урочиста Божественна Літургія у монастирі як благословення святої гори Афон для духовної утіхи сестрам, прихожанам і паломникам обителі. Таким чином у монастирі було встановлене свято на честь ікони Божої Матері «Відрада і Утіха», яке урочисто відзначається у першу неділю вересня.
Адреса: с. Михнівка Камінь-Каширський р-н Волинська обл., 44500 УКРАЇНА,
Контакти: (03357) 9-97-41
097 671 06 99