Першим днем вважається сам день смерті, навіть якщо людина померла ввечері.
Таким чином 9-им або 40-им днем після смерті буде 9-й або 40-й день, рахуючи і сам день смерті.
Ці дні, а також річниці смерті, є днями особливого поминання померлого. Слово “поминати” походить від слова “пам’ятати”, тобто згадувати спочилого. Християнина згадують, передусім, у молитвах, тому в ці дні треба особливу увагу приділити молитві – і домашній, і церковній.
Зазвичай у 9-ий та 40-ий дні родичі померлого відвідують Церкву, де замовляють панахиду або подають заупокійні записки та просфори на літургію. Якщо служба в храмі звершується не щодня, то панахиду можна відправити і в інший день, за традицією напередодні поминального.
З давніх часів встановлені і поминальні трапези. Колись це були спеціальні трапези для жебраків та безпритульних, як милостиня їм від імені і за померлого. Тепер милостиню зазвичай дають у храмі або на кладовищі, а вдома накривають стіл для родичів.
На жаль, не завжди ці поминальні трапези проходять у благочестивому та благоговійному середовищі. Гадаю, що допомогти не забувати мету зібрання, може молитва на початку та в кінці трапези, а також обмежене вживання алкоголю, бо померлому горілкою ви не допоможете, а власну душу можете занапастити.
Блаженніший Митрополит Володимир