15.3 C
Lutsk
Четвер, 22 Квітень, 2021
Основи православ'я

Що є головним у молитовному правилі: відповіді пастирів

Повноцінне духовне життя християнина неможливо уявити без щоденного молитовного правила. А яким воно повинно бути? Наскільки довгим або коротким і з яких молитов складатися? Як зробити так, щоб щоденна молитва не стала формальною? На що звернути особливу увагу, яких помилок уникати? І що у молитовному правилі є найголовнішим? 

Правило для людини, а не навпаки 

Протоієрей Андрій Овчинніков:

– У молитовному правилі є три важливих складових: міра, постійність та якість.

1. Міра. У будь-якій справі людину красить міра – і в трудах земних, і в трудах духовних. Знайти середній, царський шлях дуже важливо. Це запорука успіху. У молитовному правилі цей закон є дуже важливим та актуальним. Вимагається змушування себе до молитви – з одного боку, та утримання від ревності нерозумної – з іншої. Не можна лінуватися, але небезпечно і перестаратися. На мою думку, краще у молитві щось недоробити, нехай залишиться бажання помолитися на інший день. Перебір частіше всього викликає відторгнення та протест. Отці говорять: малому правилу ціни немає. І тут очевидно треба допомога духівника, досвідченого та розважливого практика-діяча. Але його порада передбачає міру свободи та власного вибору того, хто запитує.

Не набирайте великого правила. Нехай воно буде таким, щоб його людина могла виконувати все життя. Пам’ятайте: правило для людини, а не навпаки. Знайдена правильна міра тримає людину у духовному тонусі, але при цьому зберігає радість у серці та бажання молитви. Враховуйте багато факторів: вік, стан здоров’я, сімейний стан, завантаженість на роботі та ін. Плодом правильної молитовної праці є глибоке смирення та внутрішній мир.

2. Постійність. У молитві будьте постійними. Це заповіт апостола Павла. Успіх у будь-якій справі залежить від нашої наполегливості та постійності. Але не тільки. Дійсно, під лежачий камінь вода не тече. Але слід пам’ятати, що ми лише співробітники у Бога. “Тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!” (1 Кор. 3: 7). Важливо, щоб наші труди благословив Бог. Святі отці говорять про синергію – про нашу постійність у молитві та благодатній допомозі з неба. У цьому запорука успіху. Зупинки у молитовному подвизі бути не може. Молитовна праця нагадує катання на двохколесному велосипеді або плавання на човні проти течії: тільки безперестанні зусилля та праця забезпечують рух вперед. У молитві ті ж закони: “Безперестанно моліться” (1 Фес. 5: 17). За постійність у молитовній праці сухість серця та душевна нудьга з часом змінюються бодрістю духа та бажанням молитви. Це ознака успіху та благодатної допомоги з неба.

3. Якість. Краще менше, але краще. Про це слід пам’ятати кожному, хто приступає до молитовної праці. Якість молитви визначають дві ознаки: увага для розуму та глибоке покаяння серця.

Увагу преподобний Іоанн Лествічник називає душею молитви. Він радить кожному вкладати розум у слова молитви. Спочатку це у всіх погано виходить, але відступати та здаватися не можна. Прикладемо зусиль, і Бог обов’язково допоможе, пошле нам з часом ангела-хранителя нашої молитви.

Будь на молитві як немовля незлобивим – прощай кривдників та молися за тих, хто ображає тебе

Покаяння у серці та глибоке смирення – це справжній жертовник, з якого Бог приймає наші духовні жертви, серед яких головна – молитва. А ще будь на молитві як дитя, що лепече, і немовля незлобиве – прощай кривдників та молися за тих, хто ображає тебе. Пам’ятай про свій невідплатний борг перед Богом, тоді легше простити людей. Важливо стяжати внутрішній плач серця через свої гріхи, що є важливою ознакою істинного покаяння.

Зрозуміло, що виконання цих умов є можливим при невеликому молитовному правилі. Усе істинно якісне зазвичай становить собою штучний товар. У музиці від дітей вимагають “чистенько” зіграти просту гаму, при вивченні іноземної мови – правильно сформулювати речення, від водія-початківця – не збити при паркуванні прапорці. Досвід прийде з часом, і тоді можна буде додавати об’єм праці. А ми будемо зі смиренням виконувати наше невелике молитовне правило – щоденно та постійно, слідкуючи за якістю нашої молитви, пам’ятаючи, що не наші труди визначають успіх, але всесильна допомога Божа, а з нею нам можливо все і в цьому житті, і в майбутньому.

Фото – fotokto.ru/photo

Не можна навчитися молитися, ігноруючи правило

Священник Валерій Духанін:

– Наше життя так влаштоване, що всякий зміст тісно пов’язаний із формою. Безсмерна душа присутня у смертному тілі, Святі Дари зберігаються у дарохраронительниці, запашне миро – у посудині, а для молитви зовнішньою формою є правило. Як у річки є русло, яким вода легко тече вперед, так і молитовне правило – це русло, яким тече наше молитовне звернення до Бога.

Коли людина хоче просто молитися без яких-небудь правил, то зазвичай така молитва швидко закінчується, після кількох сердечних подихів душа стає убогою, не знає, що промовити, тому що ми не можемо самі собою знайти молитовний настрій.

Молитовне правило організовує душу, налаштовує її на молитву. Ранкові та вечірні молитви, правило перед Причастям, різні молитвослів’я – усі ці молитви складені святими людьми, у них вкладені ті думки та почуття, які повинні бути у кожного, хто молиться. Тому не можна навчитися молитися, ігноруючи правило.

У молитовному правилі важливою є постійність. Якщо правило не має регулярного виконання, то воно перестає бути правилом. Це буде свого роду духовне хоббі у вихідні, коли від того, що нічого робити, береш у руки молитвослов: ну, що там таке? Правило – це як вихід солдата на пост, на години: не важливо, яке у тебе самопочуття чи настрій, ти все оно стаєш на молитву. І відбувається чудо – на правило ти можеш встати похмурим, в’ялим, внутрішньо вбитим, а виходиш після правила бодрим та міцним, відродженим внутрішньо. Тому що молитва дає сили душі.

Молитовне правило – тільки засіб, а мета – Божа благодать, яку повинен стяжати той, хто молиться

Але сенс правила не у самому вичитуванні текстів, а в тому, щоб здобути живе стояння перед Богом, стяжати молитовний настрій, дух спілкування з Господом. Молитовне правило – тільки засіб, а мета – Божа благодать, яку повинен стяжати той, хто молиться.

Уявімо, що хтось намагається знайти скарб. Кірка та лопата – лише засоби для цього, вони цінні настільки, наскільки сприяють знайденню скарбу. Тому смішно гордитися своїм правилом, ніби від цього ти вже став святим. Преподобний Силуан Афонський розповідав про подвижника, який говорив, що неодмінно повинен спастися, оскільки виконує кожного дня таку-то кількість поклонів, але в день смерті він розірвав на собі одяг. Йому відкрилося, що поклони самі собою його не можуть спасти. Нас спасають не наші поклони чи молитви, спасає Бог, з Яким ми жадаємо спілкування посередництвом наших молінь.

Молитовне правило кожного разу треба звершувати з тим почуттям, що Господь присутній поряд, Він бачить, як ми звертаємося до Нього, це наше власне звернення до Бога. Молитовне правило, яке виконується старанно, уважно та з покаянням, відкриває серце для Божої благодаті, а благодать заповнить всяку потребу. І можливо від того, з яким почуттям та увагою ми виконуємо правило, залежиться наша вічна участь.

У лютому 2016 року в близької знайомої Світлани донька потрапила у складну ситуацію. Коли вона їхала вночі Садовим кільцем, то на дорогу вискочив у недозволеному місці молодий чоловік. Відстань виявилась дуже малою, щоб встигнути загальмувати, і дівчина збила його. Як водій дівчина була визнана невинуватою, але легше їй від цього не було. З найтяжчими багатьма переломами, у стані коми постраждалого доправили у лікарню імені Скліфосовського. Лікарі сказали, що ймовірність на одужання невелика: з коми рідко хто виходить. Світлана у сльозах звернулась до близьких людей. Було вирішено того ж дня всім в один час читати акафіст великомученику Панетелеймону, потім щодня читали акафіст Божої Матері “Віднайдення загиблих”. Світлана з дочкою сповідалися та причастились; звичайно ж, служили молебень про зцілення постраждалого. І після цього звершилося чудо: хворий прийшов до тями, а наступного дня його уже перевели в іншу лікарню через значне полегшення стану здоров’я.

Здавалося б, виконані були просто якісь молитовні правила, але звершилося чудо. Тому молитовне правило, як з благословіння духівника твориться разом, заради виконання певної потреби, має велике значення, а комусь у буквальному сенсі рятує життя.

Молитва повинна підкріплюватися добрим християнським життям 

Священник Димитрій Шишкін:– Перше питання, яке виникає, коли заходить мова про молитовне правило, – це те, наскільки воно повинне бути довгим та з чого складатися. Але це, як мені здається, питання хоч і перше, але не головне. І ти не менше, без його пояснення ми до головного не підійдемо. Отож, залишимо поки у стороні монастирський устав, тому що там питання про склад та тривалість правила вирішений, і поговоримо про мирян, тим більше що люди самі досить часто ставлять це питання: які молитви повинні входити у щоденне правило? І ось тут інколи доводиться стикатися з парадоксальною ситуацією, коли люди і те мале, що треба виконувати, – не виконують як слід, але шукають ще якось “надправила” або “особливих молитов”. Це подібно тому, як якщо б хтось недбало і поспішно, косо і криво справив фундамент, поспішає збудувати на ньому як можна більш високий дім і замість того, щоб потурбуватися про надійну основу, мучить свій розум щодо будування нових і нових поверхів. Зрозуміло, чим таке будівництво може закінчитися.

Найпростіше і, ось не побоюся сказати, достатнє для доброго, благочестивого життя правило – це уважне, зі смиренням читання ранкових та вечірніх молитов. Якщо є така можливість – щоденне читання глави з Євангеліє та з Апостола. Знову ж якщо є така можливість та сили – читання кафізми або більше з Псалтирі. Неодмінно добавимо сюди молитви перед їжою та після їжі, перед робою і – подячні, після закінчення робочого дня. А решту можна добавляти, порадившись з духівником, і вибір тут воістину безмежний.

І ось тепер ми підходимо дійсно до головного. Будь-якого молитва, по-перше, повинна бути підкріплена нашим щоденним добрим християнським життям, тобто уважним до себе ставленням до виконання заповідей Христових. Бо по-іншому на нашу молитву Господь відповідає нам такими словами: “Що ви кличете Мене: Господи! Господи! – і не робите того, що Я говорю?” (Лк 6: 46). Отож, головна умова виконання всього молитовного правила є “постійність у добрім ділі”, як говорить апостола Павел (Рим. 2: 7).

Головне у молитовному правилі – сердечний смуток та всеціле віддання себе у руки Божі

Але і це ще не все. Тому що, як би ми не старалися були уважними та ревними у виконанні Христових заповідей, ми виконуємо у кращому випадку те простіше, що повинні виконати, а дуже часто при уважному до себе ставленні вимушені будемо визнати, що і малої частини потрібного не виконуємо. І розуміння цього нехай приводить нас не до зневіри, а до смиренного усвідомлення своєї даремності. І ось це дійсно головне у всякому молитовному правилі: сердечний смуток, увага в молитві та всеціле віддання себе у руки Божі.

Будемо всім серцем, усією душею, всіма думками з любов’ю прагнути до Господа на всякий час і у всякий час, з глибоким усвідомленням своєї немочі – і тоді будь-яке, навіть найпростіше молитовне правило, безсумніву, милістю Божою принесе нам духовну користь.

Переклад з рос. Любові Максимчук

Джерело 

Вас може зацікавити

Як підготувати себе до молитви

Редактор Головний

Завтра Церква святкує Преполовіння П’ятидесятниці: що потрібно знати про цей день

Редактор Головний

Православні – ті, хто правильно славлять Бога

Редактор Головний