Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа !
«Пам’ять вічна буде праведнику», – такі слова сказав Соломон ще в Старому Завіті. І дійсно так. Є імена, які не стирає з пам’яті людини навіть час. Поява на світ праведника завжди є великою милістю Божою до людей, тому що на них тримається весь світ. Тим не менше, народження праведника в якійсь мірі є викриттям або осудом життя грішників. Тому світ завжди жорстоко переслідував праведників, бо в їхньому житті вбачав вирок самому собі. Особливо це виражається в житті тих праведників, які провидінням Божим повинні сповіщати людям про їхні гріхи і необхідність їх виправлення. У день появи на світ такого проповідника покаяння сокира гніву Божого піднімається і гостриться для покарання тих, хто не скористався їхньою проповіддю, не переймається їхнім прикладом, залишається нерозкаяним у своїх гріхах.
Поміж усіх проповідників, які приходили в цей світ для проповіді Христа, Предтеча Іоанн є перший і головний. Він був покликаний Богом на пророче служіння і отримав перше благословіння на цю місію, будучи ще в лоні своєї матері, “бо він буде великий в очах Господніх; …і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї” (Лк. 1, 15).
Невідомо, як проходило дитинство Іоанна Хрестителя. Апостол Лука згадує, що до початку свого служіння Іоанн перебував в пустині, проводячи час у молитві і посту. Передання говорить, що після того, як Ірод погубив у Вифлиємі і його околицях немовлят, Єлизавета змушена була ховатися з дитиною в пустині. Завдаток мудрості Божої і людської він отримав від Бога через своїх праведних батьків: “Вони були обоє праведливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно” (Лк. 1, 6). Усі присутні дивувалися і говорили: «ким буде дитя це?» (Лк. 1:66). «Дитя ж зростало і міцніло духом» (Лк. 1:80).
Коли Предтечі Христовому сповнилось тридцять років, розпочалося його громадське служіння людям. В Євангелії сказано: «Було слово Боже до Іоанна, сина Захарії, в пустелі» (Лк. 3:2). Люди йшли на заклик проповідника – «покайтеся, наближається бо Царство Небесне» (Мт. 3:2).
Стоячи на рубежі двох завітів і зв’язуючи своїм служінням царство благодаті з підзаконним часом, він, судячи з його проповіді і вчинків, здається, нічого не бачив, крім двох речей: людських гріхів і агнця Божого, який бере на себе гріхи всього світу. «Покайтеся!» ( Мф.3,2) було початком, «Віруйте!» (Ін.1,29), було закінченням всіх його слів.
Чому люди так охоче слухали проповідь великого Пророка? А тому, що їхні спраглі душі давно вже очікували таких слів, які б сколихнули їхню свідомість, збентежили розум і прояснили їхнє життя. Голос пророка наполегливо кликав відректися усього лихого та гріховного, відкинути неправду, ворожнечу й ненависть, облишити все, що перешкоджає їм вступити в нове Царство Божої правди та благодаті.
Гріх – дуже велике зло! Через гріх світлий ангел став темним сатаною і був скинутий з неба. Через гріх Адам був вигнаний з раю і піддав прокляттю весь рід людський. Гріхи, що множилися між людьми до потопу, покрили водами велику кількість народів. Содом і Гомору та сусідні з ними міста знищили скверні гріхи. За гріхи багатьма карами був наказаний Єгипет і потоплений фараон зі своїм військом у морі. За гріхи не ввійшли в обіцяну землю, а померли в пустелі всі ізраїльтяни, котрі вийшли з єгипетського полону.
Гріхи людей робили схожими на тварин, як Навуходоносора, перетворювали в соляні стовпи, як жінку Лота, і нікого не милували, а навпаки, кожному грішнику готували від Бога суд і покарання. Гріхи людські прибили до хреста і Самого ні в чому не винного, Праведного і Святійшого Сина Божого.
Гріх – таке зло, що губить не тільки того, хто згрішив. Інші, ні в чому не винні люди, зазнають різних бід. За гріхи пророка Іони всі, хто був з ним на кораблі, були піддані небезпеці. Під час потопу з нечестивими людьми загинули звірі, тварини і птахи, які ні в чому не згрішили перед Богом. За чужі гріхи страждають і ті, хто не згрішив. Так було при царі Давиді: згрішив Давид, а покарання за гріхи несло на собі все царство.
Чи пощадять гріхи будь-якого грішника? Ні… Вони скидали з престолів сильних світу цього, спустошували цілі країни, руйнували міста, знищували могутні війська і нині роблять те саме. Св. Іван Златоуст говорить: «Що таке хвороба? що сліпота? Все це ніщо: а найбільше зло – це гріх!» Це тому, що все це тимчасове, а гріхи готують вічну муку. Нехай гріх буде прощений, та всеодно він залишається в пам’яті грішника назавжди, як рана на тілі, хоч і загоїлась, але шрам залишається. А тому , як вчить нас Священне Писання: «Тікай від гріха, як від виду змії, бо якщо підійдеш до неї, то вкусить тебе» (Сир.21,2).
Тож почнемо уважніше придивлятися до постаті Іоанна Хрестителя, заставимо себе задуматись над життям і проповіддю Іоанна. Тоді ми побачимо, що сокира, про яку він говорив, невидимо наближається до нас, відчуємо, як багато у нас такого, що підлягає покаранню, що виноградник нашої душі давно потребує очищення.
Проти кого і чого гостриться нині сокира духовна? Та проти тих людей і пороків, до кого лунав грізний голос пророка: садукеїв, які, не вірячи в воскресіння і буття духів, покладали всю надію на людей, землю і земні блага («Будемо їсти й пити, бо завтра помремо» (1 Кор.15,32), проти фарисеїв, що «маючи вигляд благочестя, сили ж його відреклися» (2 Тим. 3,5), «зовні красиві і чисті, тоді як усередині вони повні здирництва і неправди» (Мф. 23, 25), проти книжників, котрі «своєю мудрістю не пізнали Бога в премудрості Божій» (1 Кор. 1, 21), народившись в християнстві, мудрують не по-християнськи, а за стихіями світу ( Кол. 2, 8), проти всіх, хто наслідує в собі пороки древніх іудеїв. Таких пророк Іоанн називає породження єхидни.
Всім таким грішникам і нині уже не з берегів Іордану, а з неба, Предтеча взиває: «Покайтеся і сотворіть же достойний плід покаяння» (Мф. 3 , 8). Тож будемо, улюблені брати і сестри, як можна частіше переноситись думками в пустиню Іоаннову, постараємось завжди носити в своїх серцях подвиги і образ святого Предтечі та будемо молити його, щоб він і в нас, як колись в іудейськім народі, приготовив дорогу Спасителю. Очистимо свої душі від гріхів, бо така воля Божа, в чому нехай допоможе нам Господь молитвами Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, святого Предтечі і Хрестителя Іоанна і всіх святих, що стоять біля Престолу Божого і безперестанку моляться за душі наші. Амінь.
Прот. Петро Іваничко
Благочинний Рожищенської округи
