Іверський образ Пресвятої Богородиці – один з найбільш відомих і шанованих у православному світі. За переказами, Іверська ікона була написана євангелістом Лукою. Цей образ довгий час перебував в малоазійській Нікеї, а з початку XI ст. невідлучно перебуває в Іверському монастирі на Святій Горі Афон (на честь якого і отримала свою назву).
Іверська ікона (яка зараз зберігається на Афоні) в IX столітті перебувала в однієї благочестивої вдови, що жила поблизу міста Нікеї. При імператорі Феофілі (829-842) іконоборці, що знищували святі ікони, прийшли в будинок цієї християнки, і один воїн списом ударив по образу Богородиці.
Негайно з ураженого місця потекла кров. Вдова, боячись знищення святині, пообіцяла імператорським воїнам гроші й просила їх до ранку не чіпати ікону. Коли вони пішли, жінка разом з сином (згодом афонским ченцем), для збереження святої ікони опустила її в море.
Ікона, стоячи на воді, припливла до Афону. Афонські ченці, кілька днів бачачи в морі вогняний стовп, який сягав неба, прийшли до берега і знайшли святий образ, що стоїть на воді.
Після подячного молебню про дарування монастирю явленої святині, благочестивий чернець Іверського монастиря святий Гавриїл Грузин по велінню Божої Матері, що з’явилася йому уві сні, пішов по воді й прийняв святу ікону та поставив у храмі. Однак на наступний день ікона була знайдена не в храмі, а над воротами обителі. Так повторювалося кілька разів, поки Пресвята Діва не відкрила святому Гавриїлу Свою волю, сказавши, що не бажає бути береженою ченцями, а хоче бути їх Берегинею. Після цього образ був поставлений над монастирськими воротами, де знаходиться і до цього дня. Тому свята ікона ще називається Портаітісса, Вратарниця.
Перед іконою моляться про позбавлення від скорботи і печалі, злих помислів і діянь, про примноження родючості землі, про допомогу хліборобам, про зцілення недуг тілесних і душевних, при важких життєвих обставинах. Моляться про захист будинку від пожежі і злих духів.
