26 C
Lutsk
Четвер, 24 Вересень, 2020
Основи православ'я Творіння святих отців

Три речі, які слід зробити у день Стрітення Господнього – поради свт. Феофана Затворника

Яку зворушливу картину показує нам Стрітення Господнє! Старець Симеон, що тримає на руках немовля Бога, з іншої від нього сторони – Іосиф Праведний та Пресвята Діва Богородиця; неподалік – Анна Пророчиця, вісімдесятичотирирічна постниця та молитвенниця. Очі в усіх звернені на Спасителя. У ньому зникають вони увагою та з Нього п’ють духовну насолоду, що наповнює їхні душі. Можете судити, яким великим було блаженство цих душ!..

Але, браття, і ми всі призвані не до уявного тільки уявлення цього блаженства, а до дійсного його вкушання, тому що всі призвані мати та носити у собі Господа і зникати у Ньому всіма силами свого духу. І ось, коли досягнемо цього стану, тоді і наше блаженство не буде нижчим від тих, хто брав участь у Стрітенні Господньому. Ті були блаженні – бачачи; ми же будемо блаженними – не бачивши, але вірувавши. Будьте уважні. Я коротко вкажу вам, як цього досягнути. – Ось що зробіть та робіть.

  1. Найперше, покайтеся. Пам’ятайте, що у духовному житті без покаяння нічого зробити не можна. Чого би хто не шукав, початком всьому буде покаяння. Як без фундаменту не можна зводити дім і як, не очистивши поля, не можна ані сіяти на ньому, не садити, так без покаяння нічого не можна робити у духовних наших починаннях, щоби ви не зробити без нього, все – всує. Так, передусім, покайтеся, тобто оплакуйте все погане зроблене та зважтеся на одне богоугодне. Це буде те ж, що звернення погляду та всього тіла на шлях до стрітення Господа та перший крок на цьому шляху.

2. Потім, зберігаючи постійно незмінним почуття покаяння, влаштуйте для себе такий спосіб життя та поведінки, щоби на кожному у вас кроці або під час кожного руху основним у ваші увазі був Господь і Спаситель наш. Такий порядок сам собою влаштується у вас, якщо:

а) все, щоб ви не робили, буде во славу Господа і Спасителя, робили заради Христа. Тут маються на увазі не одні тільки великі справи, а всяка взагалі дія. Бо те, що ми дивимось та слухаємо, мовчання та говоріння, їжа та пиття, сидіння і ходіння, праця та відпочинок – взагалі все може бути присвячене Господу та освячене Його іменем Всесвятим. Так як хвилини не буває, щоб ми не були зайняті якоюсь справою, то, влаштувавшись так і справах своїх, ви щохвилини будете зустрічати Господа, звертаючи всі справи свої у славу Його. Це здійсниться і плід від цього отримати ви зможете, якщо при цьому:

б) у порядок справ своїх щоденних вставите чини молитовні – і церковні, і домашні, і взагалі поставите собі за мету бути суворими виконавцями всякого уставу Святої Церкви до малої йоти, без пустих роздумів та кривотлумачень, у простоті серця.

Як змістом кожної молитви є Господь та наше до Нього звернення, то, звершуючи його або беручи участь у ньому, ви будете зустрічати Господа у співчутті та втісі свого серця. Якщо потім:

в) проміжок часу, який у вас залишиться, ви наповните читанням Писань про Господа або слуханням бесіди до Нього, або своїми роздумами про Нього та про велику справу спасіння, звершену Ним на землі, то самі побачите, що ні в середині вас, ані ззовні не залишиться нічого, що не носило б нагадування про Господа.

3. Не варто, однак, забувати, що всі ці труди та заняття є тільки підготовчими. На них одних зупинятися не варто, а треба стремитися далі. Як з їжі, яку ми споживаємо у твердому вигляді, виділяються потім тонкі стихії життєві, так і з цих занять, що звершують видимо, повинні сформуватися у душі найтонші налаштування або стремління до Господа. Адже через труд посвячених усіх справ Господу повинно виробитися стремління всіх бажань нашої душі лише до Господа; під виконанням усіх молитвослів’їв або участю у богослужіннях повинне виникати у серці співчуття тільки до Господа та Господнього; під читанням та слуханням Писань про Господа повинно лежати в основі охотне стремління уважності розуму нашого до єдиного Господа. Ті труди – це як підготовка поля, а ці стремління – сходження посіяного; ті – стовбур та гілки, а ці – цвіт та плоди. Коли виникнуть такі налаштування, це буде означати, що дух наш усією своєю свідомістю та своїм налаштуванням зійшов у зустріч до Господа. І як Господь кругом є та Сам шукає зустрічі з духом нашим, то взаємна їх зустріч після цього пришвидшується сама собою. З тим пір душа наша починає вкушати блаженство Симеона Праведного, тобто почне носити в обіймах своїх сили та стремління до Господа, Який є повне їх насичення та задоволення. Це те, що називають зустріч з благодаттю Божою, спокоєм у Ньому, розумним Богу стоянням, ходінням перед Господом, безперестанною молитвою – предметом трудів, бажань та шукань усіх святих Божих.

Цього благу сподобитися бажаю всім вам, хто святкує нині Стрітення Господнє. Якщо б хто, жаліючись, сказав: бажаний плід, але труд, щоб дістати його, дуже тяжкий, тому можна відповісти так: добре, є легший спосіб або спосіб складений легше. Ось він! Покайся; потім, ревнуючи над виконанням всякої заповіді Божої, ходи невідступно перед Господом, стремившись до Нього всім своїм розумом, усіма почуттями серця, усіма бажаннями волі. Влаштувавшись так, скоро зустрічнеш Господа. Він ввійде у тебе та буде жити в тобі, як в обіймах Симеона Праведного.Чим-небудь ще полегшити труд уже немає ніякої можливості. Молитва Іісусова: Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй мя – сильно та міцно може допомогти у цьому труді. Але, знову ж так, не сама собою, а за умови стремління всіх сил нашої душі до Господа!– Трезвитеся убо и бодрствуйте (1 Пет. 5, 8). Вышних ищите… и живот ваш сокровен да будет со Христом в Боге (Кол. 3, 1, 3). – Тогда, соделавшись един дух с Господем (1 Кор. 6, 17), узрите и обымете сего Господа, и возрадуется сердце ваше, и радости вашея никтоже возмет от вас (Ин. 16, 22), ни в сей век, ни в будущий. Аминь.Святитель Феофан ЗатворникПереклад з рос. Любові Максимчук

Вас може зацікавити

22 лютого – день пам’яті прп. Панкратія Печерського

Редактор Головний

27 січня Церква вшановує пам’ять Рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії

Редактор Головний

Різдвяний лист преп. Амвросія Оптинського: Про викорінення заздрості

Редактор Головний