Сучасні технічні засоби постійно розвиваються і розвиваються – без кінця. Вони розвиваються швидше, ніж людський розум, тому що в їхньому розвитку допомагає диявол. У давнину, не маючи всіх цих засобів, усіх цих телефонів, факсів, усієї цієї купи пристосувань, люди мали тишу і простоту.
– Геронде, вони раділи життю!
– Так, а зараз через машини люди збожеволіли. Від багатьох зручностей вони мучаться, їх душить тривога. Пам’ятаю бедуїнів, яких я знав під час мого перебування на Сінаї, – які ж вони були радісні! У них був лише один намет, і жили вони просто. В Олександрії чи в Каїрі жити не могли – їм до душі було життя в наметах у пустелі. Якщо в них було трішки чаю, то вони тішилися і славили Бога. Але зараз цивілізація дійшла і до них, і вони теж почали забувати Бога. Бедуїни – і ті потрапили під вплив європейського духу! Спершу євреї побудували для бедуїнів халупи, потім продали їм старі автомобілі з усього Ізраїлю. Ох, вже ці євреї… Зараз у кожного бедуїна є по халупі, у дворі халупи – по зламаному автомобілю, а в душі – повно тривоги і переживань. Автомобілі ламаються, бедуїни б’ються над їхнім ремонтом. І якщо придивитися, що вони від усього цього придбали? Головний біль і нічого більше.
Читати також: “Вони звели світ з розуму”, – Прп. Паїсій Святогорець про те, чого сьогодні вдалося досягти людям
У давнину речі були, принаймні, міцними, їх вистачало надовго. А зараз – платиш цілу купу грошей і купуєш речі, які відразу ж ламаються. І підприємствам це на руку – вони нарощують випуск товарів і дуже наживаються на цьому. А людям потім не вистачає грошей, і, прагнучи заробити більше, вони виснажуються на роботі. Всі ці машини і механізми – заняття європейців, які цілими днями сидять з викрутками в руках. Спочатку виготовляють, наприклад, яку-небудь накривку. Потім роблять її на різьбі, потім із кнопкою – вдосконалюють бідну накривку все більше і більше…
Тобто, постійно з’являються все нові і нові машини та пристосування, а нещасні люди весь час хочуть чогось більш досконалого. Ще не встигли розрахуватися за старе, як вже купують щось нове. Тому вони завжди в боргах і у втомі. А взяти бідняка: йому теж хочеться автомобіль, він йде і купує якийсь з найдешевших. А щоб його купити, він продає своїх волів, коней – продає останнє. (Все йде до того, що незабаром на вітрину будуть виставляти навіть ослів і брати гроші за те, щоб на них подивитися!)
Так от, бідняк купує собі який-небудь дешевенький автомобільчик. Машина ламається. «А до таких машин, – кажуть йому, – запчастин нема». Бідолаха змушений купувати іншу машину. Однак машина останньої марки бідняку не по кишені, і він купує якусь заледве кращу від тієї, що була в нього раніше, а стару ставить набік. Потім нова теж ламається і так далі… Потрібна уважність, щоб нас теж не затягнув цей модний потік погоні за чимось усе більше і більше досконалим.
Прп. Паїсій Святогорець про те, для чого Бог допускає, щоб сталося якесь нещастя
