| Седмиця 26-а після П’ятидесятниці. Глас 8. Різдвяний піст. |
 Дозволяється їжа з олією.
|
Мч. Парамона
і з ним 370-ти мучеників (250). Мч. Філумена (бл. 274). Прп. Акакія Синайського (VI).
Сщмч. Сатурнина, першого єпископа Тулузського (III) Сщмч. Авива, єп. Некреського (бл. 552-560) (Груз.). Свт. Мардарія (1935) (Серб.). Прп. Нектарія Печерського (XII).
Сщмч. Сергія пресвітера (1941).
Євангельські Читання
1 Тим., 283 зач., III, 1-13. Лк., 100 зач., XX, 9-18 і за п’ятницю: 1 Тим., 285 зач., IV, 4-8, 16. Лк., 101 зач., ХХ,19-26.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Притча про виноградник показує старозавітну церкву; робітники – це тодішня її ієрархія. А оскільки вона не відповідала своєму призначенню, то звершився вирок над нею: взяти у неї виноградник та віддати іншим.
Ці інші були спочатку св. Апостоли, потім їх приємники – архієреї з усім священством. Виноградник Божий – один від початку світу, і призначення робітників його одне було, є і буде до скону віку – приносити Господарю винограду плід – спасенні душі.
Це завдання християнської ієрархії, відповідно, і нашої. Якою мірою виконується вона – все ми бачимо. Що ж сказати на це? Багато в чому – слава Богу! – але багато-багато в чому не можна не побажати кращого. Це особливо стосується проповіді слова Божого.
Десь чується проповідь; а між тим це єдиний садовий ніж у руках робітників винограду Божого. Як би і над нами не здійснилося: “прийде господар виноградника та погубить виноградників тих та віддасть виноград іншим”. Але якби самі ці не ввірвалися та не загубили не тільки робітників, але і сам виноград…
