«Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде» (Мф. 6:22-23)
Такими словами, дорогі брати та сестри, звертається Господь до нас із сторінок сьогоднішнього євангельського уривку, який Православна Церква пропонує для нашого навчання у неділю 3-тю після свята П’ятидесятниці. Око – це орган , яким ми пізнаємо оточуючий світ. Це «вікно» через яке у нашу душу потрапляє інформація із зовнішнього світу. Куди і на що направити свій зір чи погляд вирішує сама людина. Тому Спаситель закликає нас відвертати свої очі та увагу від того, що може стати джерелом спокуси, осквернити душу та все тіло. «А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку з пожадливістю, перелюбствує в серці своєму»(Мф. 5;28) – говорить Христос підтверджуючи те, що через погляд в людину входять гріховні думки, які потім стають вчинками.
«Якщо праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе…» (Мф. 5;29) – закликає Спаситель до боротьби зі спокусами, які через око потрапляють прямісінько в серце. У притчі про робітників у винограднику говориться: “Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?” Завжди вважалося, що очі напряму пов’язані з людським серцем. Наприклад, апостол Павло говорить про “очi серця вашого” (Еф. 1:18), а в заповідях блаженств ми читаємо: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мф.5;8)
“Не можете служити Богові й мамоні” – продовжує сьогоднійшній уривок апостол Матфій. Як ніхто інший він випробував на собі істинність цих слів. Почувши слова Спасителя “іди за мною”, митар Матфій залишив митницю, багатсво і став святим апостолом Матфієм, Євангелистом і мучеником. Свт. Григорій Ниський стверджував, що мамона є ідолом богатства та іншим ім’ям Вельзевула – язичницького божества.
Словами: “Не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися”- Бог не закликає людей залишити роботу. Навпаки, четверта заповідь Закону Божого наказує людині працювати шість днів на тиждень: “Шість днів працюй і роби в них всі діла твої, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого”.
Книга Притч Соломонових навчає як треба ставитися до роботи та своїх обов’язків. “Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована. Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.” (Притч. 6:6-11).
Багато років тому один священик пояснював, як позбавитися турбот. Він взяв порожню склянку і запитав: “Як зробити так, щоби у склянці не лишилося повітря?” Він перевертав склянку догори дном, клав на бік, але повітря залишалося. Зрештою, він наповнив склянку водою, і рідина витіснила повітря. Подібно до повітря земні турботи можна витіснити з людських думок лише замінивши їх чимось іншим. Таким іншим є молитва та вдячність Богові за все, що ми маємо і тоді отримаємо те, що просимо та чого нам ще не вистачає.
Як і 2000 років тому, у часи Спасителя, лишаються актуальними питання: “що нам їсти? чи що пити? або у що одягтися”. Щоправда, контекст цих питань зовсім інший. Сьогодні перед жінкою стоїть дилема, що приготувати? Проблема не у відсутності їжі, а у виборі між різними стравами, адже діти їдять не все, а чоловікові щось не підійде . Не меншою є і проблема “у що одягнутися?” Але і тут питання не в тому, що одягу немає зовсім. Скоріше, навпаки, – в тому, що його забагато.
Протягом останнього століття люди стали набагато заможніші, але не стали щасливішими та добрішими. Висновок простий: матеріальний достаток не приводить до покращення самої людини. Віра в Бога та прагнення спасіння душі спонукає людину цінувати більше не матеріальні блага, а духовне багатство. Яскравим прикладом у цьому для нас є преподобний Онуфрій Великий, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо. Хоча народився в родині Перського монарха, відмовився від світу, матеріальних благ і влади. Святий Онуфрій шістдесят років прожив у пустелі в повній самотності. Багато скорбот і спокус перетерпів він за цей час. Коли зотлів його одяг і він сильно страждав від спеки й холоду, Господь одяг його густим покривом волосся на голові, бороді й тілі.
Тридцять років Ангел Божий щодня приносив йому хліб і воду, а останні 30 років він харчувався від фінікової пальми, що виросла, по милості Божій, біля його печери. Протягом всіх 60 років Ангел Божий приходив до преподобного Онуфрія у святкові дні й причащав його святих Христових Тайн. Господь не залишив свого угодника, який не сіяв та не пряв, а Господь прокормив його, як і в древності пророка Ілію.
Господь в Святому Писанні дає нам настанови, а святі показують приклад, як їх втілити в життя.
Завершується сьогоднішнє Євангеліє словами: «Шукайте ж насамперед Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам (Мф. 6;33) Своїми словами Христос наголошує, що найголовніше в нашому житті це не речі, а люди та спасіння безсмертної душі. А речі та матеріальні блага, лише відвертають людину від її істинної цінності в очах Божих і перетворюють людське життя на даремно витрачений час…
Прот. Михайло Кулакевич, настоятель
Свято-Покровського храму
селища Цумань
(Цуманське благочиння)
