| Страсна седмиця. Велика П’ятниця. Спомин Святих Спасительних Страстей Господа нашого Іісуса Христа. | Великий піст. |
|
Свтт. Григорія (593) та Анастасія Синаїта (599), патріархів Антіохійських. Прп. Анастасія, ігумена Синайської гори (685). Прп. Олександра Ошевенського (1479). Прп. Серафими, ігумені Корецької (1633). Мч. немовляти Гавриїла Білостоцького (1690). Свт. Феодосія (Ганицького) спов., єп. Коломенського (1937). Свт. Миколая (Велимировича), єп. Охридського і Жицького (1956) (Серб.). Прославлення прп. Смарагди (Онищенко) Ніжинської (2014). |
Євангельські Читання
Утр.: – Євангелія Послідування Святих Страстей Господа нашого Іісуса Христа: 1-ше. Ін. 13:31-18:1 (зач. 46). 2-ге. Ін. 18:1-28 (зач. 58). 3-тє Мф. 26:57-75 (зач. 109). 4-те. Ін. 18:28-19:16 (зач. 59). 5-те. Мф. 27:3-32 (зач. 111). 6-те. Мк. 15:16-32 (зач. 67). 7-ме. Мф. 27:33-54 (зач. 113). 8-ме. Лк. 23:32-49 (зач. 111). 9-те. Ін. 19:25-37 (зач. 61). 10-те. Мк. 15:43-47 (зач. 69). 11-те. Ін. 19:38-42 (зач. 62). 12-те. Мф. 27:62-66 (зач. 114). На 1-му часі: – Гал. 6:14-18 (зач. 215 від полу). Мф. 27:1-56 (зач. 110). На 3-му часі: – Рим. 5:6-11 (зач. 88 від полу). Мк. 15:16-41 (зач. 67). На 6-му часі: – Євр. 2:11-18 (зач. 306). Лк. 23:32-49 (зач. 111). На 9-му часі: – Євр. 10:19-31 (зач. 324). Ін. 18:28-19:37 (зач. 59). На вечірні: – 1Кор. 1:18-2:2 (зач. 125). Єв. складене: Мф. 27:1-38 (зач. 110), Лк. 23:39-43, Мф. 27:39-54, Ін. 19:31-37, Мф. 27:55-61.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“[…] ми проповідуємо Христа розп’ятого, для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство,
для самих же покликаних, іудеїв і еллінів,– Христа, Божу силу і Божу премудрість” (1Кор. 1:23-24)Яким чином траплялося, що деякі душі, незважаючи на цю гадану спокусу і це видиме безумство, проникали крізь цей непоказний покров і вбачали в суті проповіді спасительну силу і премудрість, це таємниця Божа. Святий Павло і не пояснює цього, а тільки свідчить, що так було. Так було це з душами, які вище він назвав спасенними, а тут назвав покликаними. Те й інше вказує на Боже обрання, і хоча, звісно, не без участі волі людської, однак так, що мудрість людська ніякої в цьому участі не мала.
І ось цим блаженним душам з іудеїв та еллінів, проповідь, що була для інших спокусою і безумством, представляла Божественну силу і Божественну премудрість. У такому сенсі прийнявши її, вони вірували і спасалися. По-справжньому вони переконувалися в цій силі і премудрості, коли в Хрещенні спогрібалися Розп’ятому Господу, і вкушали спасительність Хреста. Але все, що тут виходило, преображалося у вірі; і тому виходило, що в нього повірили.
