Це справжнє диво і найкращий подарунок зустріти таку людину в своєму житті. Але не менш важливо – зберегти любов, зуміти побудувати такі відносини, які з роками будуть все кращими і міцнішими.
Як же побудувати дійсно теплі і міцні стосунки між подружжям? І що ж лежить в основі міцної християнської сім’ї?
Як ми вже говорили у попередній розмові, людина була створена Господом, аби жити в парі. І для кожної людини в цьому світі є своя «половинка», призначена їй самим Богом. Та важливо не помилитися у виборі, пов’язуючи своє життя з іншою людиною. І тут головним критерієм є любов. Саме вона є найважливішою основою і запорукою щасливої родини.
«Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я – мідь та дзвінка або бубон гудячий. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, щоб навіть можу гори переставляти, та любові не маю, – то я ніщо. І якщо я роздам усі маєтки свої і віддам своє тіло на спалення, а любові не маю, немає мені в тому ніякої користі» (1 Кор. 13. 1-3).
Дійсно, любов – основа життя на землі. Без любові ніщо не має значення. А шлюб без любові – як мертвонароджене дитя… Він не має душі, не має тепла, не має майбутнього…
Сумно, коли людина, побоюючись самотності, або з інших причин, пов’язує своє життя з людиною, яку не любить, сподіваючись що з часом – «стерпиться – злюбиться»… Такий шлюб більше схожий на співіснування двох чужих людей, у кожного з яких – своє власне життя, свої інтереси, плани та думки. Якщо чоловік і жінка не кохають одне одного і не працюють над відносинами, рано чи пізно таке співжиття закінчується розчаруванням і розлученням.
Як говорив апостол Павло, звертаючись до Ефесян: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води у слові. Чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, себе самого любить» (Новий Заповіт, Послання до Ефесян святого апостола Павла, 25, 28).
Саме в родині повинна виконуватись найперша по значимості заповідь Господа: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного; Як Я вас полюбив, так і ви любіть один одного» (Ін. 13; 34).
Звісно, йдеться не про тимчасову закоханість і пристрасть, а про справжнє, глибоке, свідоме почуття. Почуття жертовне і смиренне, коли заради коханої людини ти здатен пожертвувати своїми звичками та інтересами, здатен приборкати власну гординю і егоїзм. «Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господу, бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому» (Новий Заповіт, Послання до Ефесян святого апостола Павла, 22-24).
Насправді любов – то великий подвиг, як і життя в християнському шлюбі, адже передбачає роботу над собою, над власними бажаннями і слабостями. Але без цієї роботи щасливе життя не побудувати.
Справжня християнська сім’я будується на фундаменті беззаперечної любові, смирення, терпіння, прийняття один одного та на єдності – єдності думок, цілей і бажань. Але це спільна робота і чоловіка, і дружини. Якщо один із членів подружжя намагається зберегти шлюб, жити по заповідям Господнім, смирятися і служити коханій людині, а інший лише користується його самовідданістю – міцних стосунків не побудувати. Прагнути єдності мають обоє – і чоловік, і дружина, адже шлюб – це смерть двох окремих «я» і народження одного спільного – «ми».
Отже, для побудови міцних стосунків чоловік і дружина повинні поважати один одного, допомагати один одному, підтримувати, піклуватися, цінувати. А ще – не нехтувати фізичною близькістю, адже вона є найважливішою матеріальною основою і проявом кохання подружжя.
«Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашою нестриманістю» (Новий Заповіт, Послання св. апостола Павла до Коринтян, глава 7, 2-5).
Саме інтимні стосунки між подружжям відрізняють шлюб від інших відносин між людьми. І відмова від них має бути взаємною. Ані чоловік, ані дружина не повинні відмовляти один одному у прояві фізичної близькості. Виключенням можуть бути лише окремі періоди, коли церква забороняє інтимні стосунки – напередодні Причастя тощо.
А духовну єдність подружжя найкраще збереже спільна віра та спільна молитва. Саме вона допоможе пережити випробування та важкі часи, які є в житті кожної родини.
