— Владико, хотілося б поставити питання про православну сім’ю – вони дуже актуальні зараз. Передусім, як правильно розуміти роль та місце жінки у сучасній православній сім’ї?
— Безумовно, не тільки говорити. Грецькою таїнство шлюбу називається “Послідування вінчання”. І ми говоримо: “Вінчається раб Божий Андрій рабі Божій Марії”. Що це означає? Що він кладе її на свою голову як вінець. Звичайно, не як терновий вінець Христа. Але як красивий вінець. Вінець, яким він повинен гордитися і якому він повинен радіти. У Древній Греції вінцями вінчалися спортсмени, атлети. І подружжя є один для одного вінцем, який дав Бог. Тому що чоловік (дружина) старається у житті бути цнотливим та чистим. І перед Богом він (вона) обіцяє, що зі своєю дружиною чи чоловіком буде іти у напрямку до Бога.
Мета шлюбу не у тому, щоб народити дітей. Це другорядна мета. Мета шлюбу не в щасті – це теж другорядна мета. І шлюб беруть не для того, щоб просто провести добре та радісно час. Метою шлюбу є укладання вічного союзу з Женихом-Христом – для цього звершується шлюб. Тому й апостол Павло говорить, що “тайна сия велика есть“. І показує на шлюб Христа з нареченою-Церквою. Якщо ж ця перша мета від нас піде і все другорядне посяде перше місце, тоді наш шлюб у небезпеці – він може розпастися. Що, якщо у нас не буде дітей у шлюбі: виходить, шлюб не склався і ми невдахи? Або якщо у нас якісь економічні складності у шлюбі, у нас немає дому або інші труднощі – значить, шлюб не склався? Або дружина захворіє і буде прикована до ліжка, або наша дитина захворіє, або ми самі захворіємо – що, це означає, що шлюб невдалий? Ні, зовсім ні, навпаки! Це означає, що шлюб має більше можливостей для досягнення своєї головної мети.
Якось до старця Паїсія прийшла група молодих студентів. Вони попросили його: “Помолися, щоб ми знайшли хороших дівчат і щоб вони були хорошими дружинами”. А старець трохи пожартував. І він їх запитує: “А ви церковні люди? “Відповідають: “Ну, ми стараємося”. – “І вам не соромно того, що ви хочете хороших дівчат?” – “Старче, а кого ж нам брати?” Він і говорить: “А що ж буде з іншими дівчатами, хто ж їх візьме тоді? Ми їх у концервну банку, як шпроти, чи що, засунемо? Нехай хороших візьмуть погані, а погані візьмуть хороших. І я буду молитися, щоб ви знайшли найжахливіших дівчат, які є у світі”. Звичайно, половина з тих молодих людей після цього стала монахами.
Митрополит Афанасій Лімасольський (Ніколау)
Переклад з рос. Любові Максимчук
