Період від свята Різдва Христового до Хрещенського святвечора називається Святками – тобто святими днями, освяченими приходом у світ Спасителя. Цей період можна також назвати Богоявленням.
Пов’язане це з тим, що у перші століття християнства Різдво Христове й Хрещення Господнє святкувалося в один день і називалося це свято одним словом – Богоявлення. Пізніше, у IV столітті, ці два свята були відокремлені один від одного. Різдво Христове стали святкувати 25 грудня за старим стилем (7 січня за новим), а Богоявлення так і продовжує святкуватися 6 січня за старим стилем (19 січня – за новим).
Через те, що в церковній свідомості ці два свята так чи інакше зливаються в один, то дванадцять днів, які їх тепер розділяють, вважаються одним безперервним святом. Тому період від Різдва Христового до Хрещення Господнього і названий святками.
У святки піст в середу та п’ятницю скасовується – можна вживати їжу тваринного походження по 17 січня включно. 18 січня – Хрещенський святвечір. У цей день Церковним статутом передбачений строгий піст.
Зміст цих святих днів в тому, щоб донести до людей чудо Богоявлення – Втілення Сина Божого, котрий явився світу. Спочатку Він був явлений у Віфлеємі, народившись від Діви Марії, а через кілька десятиліть після Різдва, Троїчний Бог був явлений при хрещенні Христа Іоанном на річці Іордан. Тому всі ці дні цілком пройняті ідеєю Богоявлення.
Християнська традиція святкування святок сягає корінням в глибоку давнину. Ще в IV столітті християни-греки святкували народження Христа два тижні після Різдва. У Візантії був звичай на святки приносити їжу й подарунки до в’язниць та лікарень, допомагати бідним, щоб і в них був радісний настрій у цей період. Згадки про святки, як про особливе післяріздвяне святкування, ми зустрічаємо в Амвросія Медіоланського, Єфрема Сирина та Григорія Нісського.
Деякі історики вважають, що в дохристиянській Русі святки пов’язували з ім’ям бога Святовита. Що це за бог і чому йому виділили особливе двотижневе свято, вчені сперечаються до цього часу.
З настанням християнства святки на Русі почали наповнюватися новим змістом. Згодом релігійний сенс язичницьких традицій остаточно забувся, і святки стали періодом, коли народ славить з’явлення у світ Сина Божого – Ісуса Христа й благочестиво проводить ці святі дні.
У період святок люди вітають один одного з народженням Ісуса Христа: «Христос рождається – славімо!» У перші дні святкування за традицією заведено відвідувати знайомих, близьких, друзів, дарувати подарунки – в спогад про дари, принесені Богонемовляті волхвами.
Важливим атрибутами святкування Різдва Христового в Україні є колядки, «віфлеємська зірка» та «вертепи» з веселими виконавцями. З давніх часів колядники заходили на подвір’я кожної хати, вітали господарів й славили народженого Христа різдвяними піснеспівами.
У період Різдвяних свят у Свято-Успенських Києво-Печерській, Почаївській й Святогоріській лаврах традиційно проводяться фестивалі колядок. У святковому дійстві беруть участь не тільки хори обителей, але й дитячі та дорослі хорові колективи з різних храмів Української Православної Церкви. В багатьох монастирях і храмах проводяться різдвяні вечори зі співом колядок та різдвяними театралізованими постановками.
Зі святими днями вас, дорогі брати та сестри!
Христос Рождається! Славімо Його!
