| Седмиця 19-а після П’ятидесятниці. Глас 1. День пісний. |
 Дозволяється їжа з олією.
|
Сщмч. Діонісія
Ареопагіта, єп. Афінського (96). Сщмч. Рустика пресвітера і Єлевферія диякона (96).
Прп. Іоанна Хозевіта, єп. Кесарійського (VI). Блж. Ісихія Хоривіта (VI). Прп. Діонисія, затворника Печерського (XV).
Свт. Агафангела спов. митр. Ярославського (1928).
Трубчевської ікони Божої Матері (1765).
Євангельські Читання
Флп., 239 зач., I, 27 – II, 4. Лк., 24 зач., VI, 17-23. Сщмчч.: Діян., 40 зач., XVII, 16-34. Мф., 55 зач., XIII, 44-54.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Заспокоює Господь бідних, голодних, тих, що плачуть, з тією умовою, якщо все це заради Сина Людського; заспокоюється, значить, життя, оточене всякого року потребами та стражданнями. Утіхи, задоволення, шана, за цими словами, не становлять собою благ; так воно і є. Але поки у них спочиває людина, вона не усвідомляє того. Тільки коли звільниться від їх засліплення, то бачить, що вони не є представниками блага, а тільки тінь його.
Душа не може обійтися без втіх, але вона не в чуттєвому; не може обійтися без скарбів, але вони не у золоті та срібрі, не в пишних будинках та одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без честі, але вона не в рабських поклонах людських.
Є інші втіхи, інше задоволення, інша шана, – духовні, рідні душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не тільки не захоче, а зневажатиме та зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп’янінні. Відтого такі всією душею надають перевагу злидням, суму та безвісті, почуваючи себе добре серед них, як у безпечній якійсь загорожі від чарівностей світу цього. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути, як каже св. апостол, до всього того як той, хто немає нічого.
