| Неділя 6-та після П’ятидесятниці. Глас 5 | Посту немає. |
СЛАВНИХ І ВСЕХВАЛЬНИХ ПЕРВОВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА (67). Свт. Григорія, митр. Іраклійського і Редестоського (Конст.). Прп. Паїсія Святогорця (1994). Касперівської ікони Божої Матері (1853–1855). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Лк. 24:36-53 (зач. 114).; Лк. 24:36-53 (зач. 114).; Ін. 21:15-25 (зач. 67). На літургії: – Апостол: Рим. 12:6-14 (зач. 110).; Апп.: 2Кор. 11:21-12:9 (зач. 193) Євангеліє.: Мф. 9:1-8 (зач. 29) (про зцілення розслабленого в Капернаумі).; Апп.: Мф. 16:13-19 (зач. 67). *Рядові читання переносяться. |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Силу Вознесіння Господнього апостол Павло виражає так: “піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям” (Еф. 4:8). Віддавши належне правді Божій, Господь відчинив для нас усі скарби благодаті Божої. Це і є полон, або здобич внаслідок перемоги. Початок роздавання цієї здобичі людям є Зішестя Святого Духа, Який, зійшовши раз, завжди перебуває в Церкві і кожному подає, що кому потрібно, беручи все з того ж раз полоненого полону. Прийди кожен і бери. Але підготуй скарбницю — чисте серце; май руки, чим брати — віру, яка не сумнівається, і прийди прагненням з надією і невідступною молитвою.
Господь прощає гріхи розслабленому. Радіти б; але лукавий розум вчених книжників каже: “Він богохульствує” (Мф.9:3). Навіть коли сталося чудо зцілення розслабленого на підтвердження тієї втішної для нас істини, що “Син Людський має владу на землі прощати гріхи” (Мф. 9:6), – і тоді народ прославив Бога, а про книжників нічого не сказано, мабуть, тому, що вони й при цьому плели якісь лукаві питання.
Розум без віри – підступник; раз у раз кує лукаві підозри і сплітає огуди на всю царину віри. Чудесам то не вірить, то вимагає найвідчутнішого чуда. Але коли воно дане буває і зобов’язує до покірності вірі, він не соромиться ухилятися, перекручуючи або криво тлумачачи чудесні дії Божі. Так само ставиться він і до доказів істини Божої. І дослідні, і розумові докази представляють йому в достатній кількості і силі: він і їх покриває сумнівом.
Розбери всі його закиди, і побачиш, що все в них одне лукавство, хоч на його язиці це має славу розумності, тож мимоволі доходиш до висновку, що розумність і лукавство одне й те саме. У царині віри апостол каже: “Ми… розум Христовий маємо” (1Кор.2:16). Чий же розум поза областю віри? Лукавого. Тому й відмінною рисою його стало лукавство.
