| Cедмиця 23 після П’ятидесятниці. | Пісний день. |
|
Безсрібників і чудотворців Косми і Даміана Асійських і матері їхньої прп. Феодотії (III). Сщмчч. Іоанна єп. і Якова пресвітера, що в Персії постраждали (близько 345). Мцц. Кирієни та Іуліанії (305–311). Мч. Єрмінінгельда, царевича Готфського (586). Мчч. Кесарія, Дасія і з ними п’яти (VII). Сщмчч. Олександра Смирнова і Феодора Ремізова пресвітерів (1918). Сщмчч. Сергія (Звєрєва), архієп. Єлецького і Мелітопольського, Олександра Шалая і Димитрія Овечкіна пресвітерів, мц. Єлисавети Самовської (1937); мч. Петра Ігнатова (1941). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: 1Сол. 2:14-19 (зач. 266).; Безср.: 1Кор. 12:27-13:8 (зач. 153). Євангеліє.: Лк. 12:2-12 (зач. 63).; Безср.: Мф. 10:1,5-8 (зач. 34 від полу). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть; але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після смерті вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся.” (Лк. 12:4-5). Найбільший у нас страх – смерті. Але Господь каже, що страх Божий має бути вищим за страх смерті. Коли так складуться обставини, що необхідно або втратити життя, або вчинити проти веління страху Божого, – краще помри, але не йди проти страху Божого, бо якщо підеш проти страху Божого, то за смертю тілесною, якої все ж таки не оминути, зустрінеш іншу смерть, яка безмірно страшніша від усіх найстрашніших смертей тілесних.
Якби це останнє було завжди в думці, страх Божий не слабшав би в нас і не було б у нас ніяких справ, протилежних страху Божому. Припустимо, що повстають пристрасті. У той час коли вони повстають, совість, оживлена страхом Божим, вимагає йти їм наперекір; відмова вимозі пристрастей здається розставанням із життям, вбиванням тіла. Тому-то, коли відродяться останнього роду тривожні почуття і почнуть хитати совість, поспіши відновити страх Божий і страх суду Божого з його наслідками. Тоді побоювання найстрашнішої смерті прожене побоювання смерті слабшої, і тобі легко буде встояти у вимогах обов’язку і совісті. Ось як виконується те, що сказано у Премудрого: “пам’ятай про твій кінець, і навіки не згрішиш” (Сир.7,39).
