За словами свт. Феофана Затворника, смертний гріх – це той гріх, який забирає у людини її моральне життя. До таких гріхів можна віднести все те, що відділяє нас від Бога, позбавляє нас Його спасительної благодаті і таким чином створює у нашій душі, за словами того ж святителя, певне інше джерело морального життя – життя без Творця.
Чому такі гріхи називаються смертними?
Роблячи гріх, людина переступає Божественну заповідь, чим прирікає себе на духовну смерть, а тому будь-який гріх – це дія проти Бога, яка так або інакше веде нас до духовного вмирання. Свт. Григорій Палама говорив, що у світі існує дві смерті: тілесна – як розлука тіла та душі, і душевна – як розлука душі з Богом, при чому друга – набагато небезпечніша за першу, оскільки так людина навічно позбавляє себе спілкування зі своїм Творцем.
Згідно православної аскетики, до смертних гріхів належать такі: гордість, заздрість, обжерливість, блуд, гнів, жадібність та зневіра. Саме ці гріхи, згідно уявлень християнських подвижників, дають душі людини особливої згубності.
Але в той же час ми повинні пам’ятати слова прп. Ісаака Сиріна, який говорить: перед Богом немає жодного гріха, який не можна простити, тому що Він завжди готовий прощати нам наші гріхи, якщо ми в них щиро каємось. І тільки один гріх Господь не зможе нам пробачити – той гріх, у якому ми не розкаємось.
Викладач Київської духовної академії Андрій Музольф.
