9.5 C
Lutsk
П’ятниця, 1 Березень, 2024
Творіння святих отців

Всю атмосферу запаскудили – то нічого, а кістки їм заважають, – прп. Паїсій Святогорець

– Геронде, кажуть, що збираються спалювати мертвих  – нібито «з міркувань гігієни і для економії земельних площ».

– З міркувань гігієни? Та ти ж тільки послухай! І не соромно їм таке говорити? Те, що всю атмосферу запаскудили, так це нічого, а кісточки їм, бачите, заважають! Та ж останки, крім всього іншого, ще й обмивають. А щодо «економії землі», невже не можна у всій Греції з усіма її лісами знайти місце для цвинтарів? Одному професору університету я сказав «пару теплих слів» щодо всього цього. Як же так: для сміття знаходять стільки місця, а для священних останків не знаходять. Земля є дефіцитом, чи що? А скільки мощів Святих може бути на цвинтарях? Про це вони не подумали?

У Європі спалюють мертвих не тому, що їх ніде ховати, але тому, що кремацію вважають справою прогресивною. Замість того, щоб вирубати якийсь лісочок і звільнити місце для мертвих, скоріше звільнять місце від них самих, спалюючи і перетворюючи їх на попіл. Потім кладуть цей попіл у малюсіньку коробочку і вважають усе це справою прогресивною. Мертвих спалюють тому, що нігілісти хочуть розкласти все – включаючи людину. Вони хочуть зробити так, щоб не залишилося нічого, що нагадувало б людині про її батьків, про її дідів, про життя її предків. Вони хочуть відірвати людей від Передання, хочуть змусити їх забути про життя інше і прив’язати до життя цього.

– Однак, Геронде, говорять, що в деяких муніципалітетах Афін дійсно виникла така проблема – ніде ховати мертвих.

– Так пустирів же стільки! Невже не можна знайти трохи землі? Навколо Афін є багато занедбаних земель, які належать місту. І я знаю людей з уряду, які у передмісті Афін мають багато землі. Що, не можна влаштувати там цвинтар? Та й відомо, що більшість мешканців Афін родом із провінції. Чому б не відвозити покійних для поховання в їхні міста і села? Нехай кожного везуть на його батьківщину і там ховають. Там, у провінції, похорон не потребує і великих витрат, треба буде тільки заплатити за перевезення тіла. Нехай оголосять, що тих, хто переїхав до Афін в останні роки, після смерті мають поховати там, звідки вони приїхали. Та так і краще було б. А тим сім’ям, які живуть у столиці не менше трьох поколінь, треба знайти місце в місті. Коли, через три роки після похорону, останки дістануть з могили, нехай складають їх у більш глибокі загальні могильники. Невже це важко? Подивися, як глибоко люди зариваються в землю, добуваючи вугілля. Нехай і для останків зроблять якесь велике сховище і зберігають їх там усіх разом.

Повага зникла зовсім. Ти тільки глянь, що зараз діється! Власних батьків діти здають у будинки для літніх людей! А в давнину піклувалися навіть про постарілих биків, не вбивали їх і говорили: «Це ж наші годувальники». А як шанували мертвих!.. Пам’ятаю війну: з яким ризиком ми ходили ховати вбитих! Священик, зрозуміло, був зобов’язаний піти. Але солдати йшли разом з ним – нести тіла своїх убитих товаришів – у заметілі, у морози, під градом куль. Під час Громадянської війни в 1945 році, перед призовом в армію, я допомагав нашому церковному сторожеві збирати і ховати вбитих. Першим йшов священик з кадилом. Як тільки долинав свист снаряда, ми падали на землю. Давай, піднімайся. Знову свист снаряда – знову на землю. Потім, коли я вже був солдатом і ми, роззуті, сиділи в снігах, нам сказали, що бажаючі можуть піти зняти взуття з убитих. Ніхто навіть з місця не рушив. Ех, пройшли ті добрі часи!

Зло в тому, що ті, хто має владу, мовчать, погоджуються з тим, що відбувається. З того моменту, як виникла ця проблема з покійниками, Церква повинна була зайняти і виразити конкретну позицію, щоб проблема була вирішена, тому що [своїм мовчанням] Церква дає людям світу цього можливість втручатися в духовне і говорити все, що їм прийде у голову. Але ж це – нечестя. І як нинішній світ матиме благословення від Бога? До чого ж ми докотилися! Поступово хочуть позбавити людину її гідності. Ех, тому і місця для мертвих зараз знайдеться багато, навіть більше, ніж досить…

Вас може зацікавити

Допоки жалітимите тіло, не чекайте нічого доброго! Поради свт. Феофана, які принесуть користь духовному життю

Редактор Головний

Про значення Літургії!

Редактор Головний

Свт. Іоанн Шанхайський – чому так важливо будувати храми та кому вони потрібні

Редактор Головний