Людина, яка вперше прийшла у храм та бажає помолитися за своїх живих чи померлих рідних, не може відразу зорієнтуватися, які записки їй варто подавати – прості чи замовні. Ситуація ускладнюється тим, що у церковній крамниці людина натрапляє на такі поняття, як “сорокоуст”, “40 замовних Літургій”, “поминання на півроку”, “поминання на рік” і т.д. У чому різниця між ними?
Традиційно всі записки, чи це прості, замовні, сорокоусті чи інші, обов’язково повинні читатися під час звершення Проскомідії. Проскомідія (з грец. “принесення”) – це перша частина Божественної літургії, під час якої готуються хліб та вино для їх подальшого перетворення у Тіло та Кров Христові. Так ось саме під час Проскомідії з деяких просфор виймаються частинки за здоров’я та упокій людей, які вказані у записках, що подають на Літургію. Наприкінці Літургії ці частинки опускаються у Кров Христову. При цьому священник вимовляє такі слова: “Отмый, Господи, грехи поминавшихся зде Кровию Твоею Честною молитвами святых Твоих”. Таким чином Церква під час звершення Божественної літургії молиться за те, щоби Господь простив гріхи тим людям, чи це живі чи вже померлі, імена яких поминалися під час Проскомідії.
Читати також: Як подавати церковні записки?
Замовна ж записка – це частіше всього записка, імена з якої поминаються не тільки на Проскомідії, але ще й на сугубій єктенії. Сорокоуст же – це молитовне поминання протягом сорока служб поспіль. А “сорок замовних літургій”, відповідно до значення замовної записки, подаються для сорокаденного поминання як на Проскомідії, так і на сугубій єктенії.
Окрім того, у деяких храмах замовні записки читаються також і на молебнях, які звершуються відразу ж після Літургії.
Однак ще раз нагадаю: у кожному храмі може бути своє розуміння замовних та простих записок, тому краще перед тим, як їх подавати, уточнити ці особливості у церковній крамниці.
Андрій Музольф
Переклад з російської Любові Максимчук
