Будь-яка дівчинка, дівчина, жінка, вперше відкривши молитвослів, з подивом виявляє, що всі молитви написані від імені чоловіка. Цей стан може викликати палітру почуттів від несправедливості по відношенню до неї (немає варіанта від імені жіночого роду) до подиву (молитва складена святими людьми, уславленими Церквою, тому її не можна самостійно міняти, проте від себе жінка говорить у жіночому роді, а не в чоловічому, як написано у молитвах). Як бути, якщо жінка молиться «чоловічими» молитвами?
Відповісти це питання можна по-різному.
1) Якщо жінка читає Святе Писання, написане чоловіками, зокрема псалми Давида, тоді вона не може поміняти рід із чоловічого на жіночий. Інакше буде втрачено авторство і введена брехня: ніби вона сама була учасником подій, що описуються, і описує свої переживання. У разі жінка передає чужий текст, не свого авторства. Це стосується навіть тих випадків, коли псалми Давида зустрічаються у складі тих чи інших молитов (ранкових чи вечірніх, інших).
2) Молитви, які зустрічаються в молитвословах, написані чоловіками і мають надпис того чи іншого святого. Тому логічно читати їх саме так, як написано. Однак тут ми маємо деякі труднощі та здивування. Молитви можна читати для себе (про себе, таємно) та публічно (наприклад, молитви перед причастям у Церкві). Чоловічий рід слів молитви, яку людина читає для себе, може бути змінений там, де це доречно. У такому разі зберігається щирість, безпосередність, нешаблонність молитви. Адже сам святий підносив цю молитву від свого чоловічого лиця. Надалі Церква звела цю молитву на загальне вживання, бачачи у ній вірне вираження молитовного устремління людини до Бога.
Проте при публічному читанні молитви, публічній молитві необхідно зберігати чоловічий рід у молитвах, навіть якщо сомолитвенниками є як чоловіки, так і жінки. Чому? Звичайно, першість створення Адама перед створенням Єви може породити закономірну пропозицію. Чому б не давати два варіанти читання слова: у чоловічому, а потім у жіночому роді, адже моляться і чоловіки, і жінки та молитва виходить однаково від них обох? Тому що молитва виходить з людської сутності, людської природи (однієї і тієї ж для чоловіка і жінки), що має однакові почуття і однаково уражена гріхом і потребує зцілення.
З погляду філології, у мовах, що мають категорії чоловічого та жіночого роду та певний артикль, спостерігається перевага чоловічого роду перед жіночим. Воно виявляється, наприклад, у тому, що з перерахунку різнорідних предметів перед ними використовується артикль чоловічого роду (наприклад, італійська мова, давньогрецька мова).
Навмисне вживання закінчень для двох родів заради мтатевої справедливості відволікає від молитви. Там же, де відбувається публічне моління в жіночих церковних зборах (наприклад, катехизація виключно жінок, молитви в жіночих в’язницях), може мати місце читання молитов із закінченнями, де доречно, жіночого роду.
У словах молитов, читаних під час Таїнства Хрещення, що стосуються роду хрещеного, варто вживати варіант і для жіночого роду, проте священик, молячись, вибирає читання за родом хрещеного.
Моління жінок подвижниць, написаних у явно вираженому поводженні від жіночої особи (наприклад, преподобної Марії Єгипетської, описаних у її житії), мали приватний характер і не набули загального вживання.
Узагальнюючи, можна побачити, що з читанні псалмів Давида міняти рід чоловічий на жіночий рід не можна. Публічне читання молитви жінкою для чоловіків та жінок передбачає перевагу чоловічого роду. Для жіночого колективу можна змінити в молитвах рід слів на жіночій, тоді молитва буде адекватною. Немає гріха в тому, що у приватній молитві жінка молиться від чоловічої особи. Однак, відкинувши статевий формалізм і замінивши чоловічий рід на жіночий у тих словах, де це доречно, жінка зробить свою молитву глибоко особистою.
