Часто справа закінчується відкритим бунтом – категоричними відмовами іти до храму або читати ранкове і вечірнє правило, скандалами з батьками.
У підсумку “програють” і батьки, і духівники. А причина проста. Палко віруючі батьки слідують покликам буйного серця, а не тихого голосу розуму. Справа приречена на провал уже тоді, коли надмірна ревність та активність беруть вверх над рівною послідовністю. А в підсумку, на жаль, молода душа надовго – якщо не назавжди – залишається в ізоляції від спасительного вчення Церкви.
Кращий рецепт вихованні дітей у вірі, повторю слова святих отців та подвижників, – це молитва. Рецепт нескладний. Але саме він може змінити хід незворотніх, здавалося б, подій та зруйнувати стереотипи, навіть коли мова іде про складне підростаюче покоління.
Господь, Всемогутній та Всемилостивий наш Отець, премудро знає, коли і як втрутитися в ситуацію, щоб пом’якшити серця та привернути душі. Особливо коли мова іде про душі молоді, не сформовані, незміцнілі та втрачені у метушні. Той, Хто з каменя може створити хліб, можу і просвітити світлом будь-кого, заповідавши ангелам Своїм хранити його на всіх путях (Пс.90:11).
Архімандрит Епіфаній Феодоропулос, грецький старець, любив повторювати батькам, які приходили до нього за порадою: “Говорять не дітям про Бога, а Богу – про дітей!” Дуже мудра порада. У той час, коли незміцніла юна душа тільки вступає на шлях духовного життя, дуже важливо молитися за неї, щоб Господь Сам направив твою дитину у потрібну сторону. І добре, коли це відбувається поступово – відповідно до індивідуальних особливостей особистості, вдумливо і не поспішаючи.
Будь-хто з батьків може подати записку з іменем своєї дитини на Літургії. Це не складно. Під час проскомідії за кожне ім’я виймається частиця, яка потім всипається священником у Святу Чашу. Можна замовити сорокоуст – і тоді сорок днів Церква буде молитися за твоє дитя. У деяких храмах кожну неділю служаться молебні, співаються акафісти – і в цей час священник також молиться “за здоров’я”. Можна жертвувати на храм – грошима, вином, мукою або олією, – і така жертва також буде такою ж молитвою за дітей; можна подавати милостиню.
Але, звичайно, найголовніше, – це особиста молитва за дитину.
До того ж, молитися слід не звичайними проханнями, а зі щирим серцем, зі сльозами, палко молячи Бога вразумити твоє дитя та дарувати йому здоров’я душевне і тілесне – на колінах, перед іконами, не відволікаючись на мирську суєту, докладаючи зусиль у молитовному подвигу. І як можна частіше слід читати акафіст або канон великомученику Пантелеймону, а також акафіст Пресвятій Богородиці – щоб вони допомогли виховати дитину.
Хто, як не Отець наш Небесний і Мати всіх християн – Пресвята Богородиця – може зрозуміти всю біль та страждання батьківського серця? Особливо якщо батьки сповідаються та причащаються дорогоцінного Тіла та Крові Господа нашого Іісуса Христа, беручи участь в таїнствах Православної Церкви. Сказано: «Сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит» (Пс.50:19). Ці слова стосуються як і батьків, так і тих, хто є плоть від плоті, кров від крові та дух від духа тих, хто молиться.
Мати блаженного Августина, блаженна Моніка, дев’ять років молилася про навернення свого сина. І її молитви зі сльозами, досягнувши престолу безсмертного Царя, відвели майбутнього святого з гріховного шляху. Господь просвітив його, сподобив хреститися та слідувати за Ним. З часом цей чоловік став одним із духовних стовпів християнської Церкви.
Нехай же кожен з батьків направить серце своє до Бога і в молитві довірить своє дитя Господу, просячи йому мир, здоров’я, спасіння та благословіння. Амінь.
