Блаженны чистые сердцем, ибо они Бога узрят.
Мф. 5, 8
Для очищення серця треба великі труди та скорботи; часті (покаянні) сльози, безперестанна внутрішня молитва; утримання, читання Слова Божого, писань та житій святих угодників Божих, але головне – часте покаяння та Причащання Пречистих Тайн та щоденних самовипробувань; роздуми про те, наскільки чистою людина створена на початку та як пішла у світ сверна гріха; про подобу та образ Божим у нас і наш обовязов уподобнюватися Першообразу – Пречистому Богу; про викуплення нас безцінною кровю Сина Божого, про синопокладання нашому в Христі Іісусі, про заповіді нам бути святому у всьому житії (1 Пет. 1, 15); роздуми про смерть, про суд, про гієну вогняну. Треба великі скорботи, тому що вони лікують хворобу гріха, спалюють терни гріха…
Усі святі перенесли великі скорботи та труди для стяжання сердечної чистоти, і ніхто не був увінчаний без скорбот: одні терпіли багато різних мук від гинотелів, інші мимовільно угнітали себе постом, бдінням, тілесними трудами, невпинно проводили час у молитві та її благоволінням відвертали всяке скверне пробудження гріха, часто Причащалися Святих Тайн, як наймогутнішого засобу для очищення, освячення та оновлення душі і тіла; невпинно навчалися у Слові Божому, займалися богослів’ям. Інші зі святих були проповідниками слізного покаяння, наприклад, преподобний Єфрем Сирін. Щирі глибокі сльози особливо потрібні нам, бо вони очищають скверну серця та дуже сприяють для його спокою і блаженства, бо разом з ним витікає, так би мовити, гріх з душ наших; після них настає тишина та спокій совісті та певне духовне благоухання і радість: людина розумними очима бачить у собі Бога, Який очичає все її беззаконня та несказано милує її.
Святий праведний Іоанн Кронштадтський
Про чистоту серця
Чисте серце, я думаю, у того, хто не тільки небуває тривожним та обтяжений якою-небудь пристрастю, але не думає навіть ні про що погане чи мирське, хоча б і хто хотів того, і одну пам’ять про Бога тримає у собі нестримною любов’ю. Бо око душі – розум, коли ніщо не заважає його спогляданню, чисто у чистому світі бачить Бог. Серце чисте є і називаєте те, яке не знаходить у собі ніякої думки чи помислу мирського, але все приліплене до Бога та з’єднано з Ним так, що не згадує нічого мирського, ні сумного, ні радісного, але літає у спогляданні, підносячись до третього неба, захоплюючися в раю та бачачи усі блага, обіцяні святим, щодо чого уявляється потім, скільки можливо це для немочі людської, та блага вічні. Ось що є знаменням чистоти сердечної та правильною ознакою, за якою всякий може визначити миру своєї чистоти та бачити себе, як у дзеркалі.
Преподобний Симеон Новий Богослов
Разом з стараннішою та частою молитвою очищенню серця служить утримання та піст.
Святитель Іоанн Златоуст
Чистими серцем Іісу Христос називає тих, які здобули всецілу чесноту та не усвідомлюють за собою ніякого лукавства, або тих, які проводить життя у (цнотливості, непорочності, скромності). Бо для того, щоб бачити Бога, ми ні в чому стільки не має потреби, як у цій чесноті.
Святитель Іоанн Златоуст
Чистим серцем роблять не одна, не дві, не десять чеснот, а всі разом, з’єднавшися, так сказати, у єдину чесноту.
Преподобний Симеон Новий Богослов
Чистота душі є найпершим подарунком нашому єству. Без чистоти від пристрастей душа не лікується від хвороб гріха та не здобуває слави, втраченої злочином.
Преподобний Ісаак Сирін
Бог є Око всевидяче, ніби розумне Сонце, що стоїть над світом, проникає розумними очима Своїми у думки та серця людей, освітлює всяку істоту. Душа наша – око від Ока, зір від Зору, світло від Світла. Але нині, після гріхопадіння, на нашому оці – душі хвороби – гріхи. Зніми більмо – і побачиш Сонце, що думає, Око безкінечне, незмірно світліше сонця істотного.
Святий праведний Іоанн Кронштадтський
