Охолодження, про які говорите, бувають або від втоми душевної, або від того, що душа переповнилася тим, що є душевне (дивіться у книзі “Що є духовне життя” про це), або від того, що занадто багато дано тілу спокою та всякого достатку, або від зарозумілості та інших пристрастей, які хвилюють та займають душу.
Все таке є противним духовному життю, у якому царицею є молитва, воно засмічує та загороджує ключ молитовний. Але буває і через промисел Божий, і через відсторонення благодаті. Коли у вас горить душа старанністю, це є дією благодаті, Божий дотик до душі. Буває, що коли довго триває, душа думати почне, яка вона вправна у молитві, забуваючи, що жвавість молитовного руху є не її справою, а справою благодаті Божої, яка присутня у нас.
За такі думки благодать Божа відходить і залишає душу одну… а душа сама собою нерухома на духовне… ось і охолодження та лінь… Як же бути? Головне – старатися усувати причини такого стану. І потім робити так, як ви і робили, – виконувати правило, попри лінощі, стараючись і думки збирати, і почуття до Бога відтворювати. За терпіння та смирення благодать повернеться… і тоді розжене лінощі, як вітер розганяє імлу (6, п. 947, с. 22-23).
Читати також: Святитель Феофан Затворник – як навчитися розумно звершувати молитву
Переклад з рос. Любові Максимчук