Багато хвороб, причини яких не можуть знайти лікарі, можливо, відбулися через прокльони. А лікарі що – хіба вони побачать проклін?
Якось до мене в келію принесли якогось паралізованого. Вимахав здоровенний дядько, а не міг сидіти! Його тулуб не гнувся, був як дерев’яний. Одна людина несла його на спині, а інша підтримувала ззаду. Я поставив нещасному два пеньки, і він якось на них влаштувався. Його супутники сказали мені, що він в такому стані з п’ятнадцятирічного віку і мучиться вже вісімнадцять років.
«Але хіба таке може статися ні з того, ні з сього? – подумав я. – Бути такого не може, тут криється якась причина».
Я почав розпитувати і дізнався, що цього юнака хтось прокляв. Що ж сталося? А от що: якось він їхав до школи, сів у автобус і розвалився на сидінні. На зупинці в автобус зайшли літній священик та якийсь дідусь і стали біля нього. «Встань, – сказав йому хтось, – поступися місцем старшим». А він, не звертаючи ні на кого уваги, розвалився ще більше. Тоді дідусь, який стояв поруч, сказав йому: «От таким витягнутим і залишишся назавжди – не зможеш сидіти». І цей проклін подіяв.
Читати також: Люди працюють по неділях і святкових днях, і на людей сипляться хворобu та бідu,- прп. Паїсій Святогорець
Бачиш як – юнак-то був нахабненький. «А чого я, каже, – буду вставати? Я за своє місце заплатив». Так, але ж інший також заплатив. Стоїть літня, шанована людина, а ти – п’ятнадцятирічний юнак – розсівся. «От від оцього-ось все і сталося, – сказав я йому. – Щоб стати здоровим, постарайся покаятися. Тобі потрібне покаяння». І як тільки нещасний зрозумів і усвідомив свою провину, він одразу ж одужав.
А скільки нинішніх бід походить від прокльону, від обурення! Знайте: якщо в якійсь родині багато хто вмирає, або гине вся сім’я, то причина цього або в несправедливості, або в чаклунстві, або в прокльоні. В одного батька був син, який раз у раз ішов з будинку і вештався невідомо де.
Одного разу батько в нападі роздратування сказав йому: «Ти в мене доходишся – прийдеш раз і назавжди!» І ось того ж вечора, коли хлопчик повертався додому, прямо навпроти їхнього під’їзду його на смерть збила машина. Він як упав, так і залишився лежати, потім друзі взяли його тіло і принесли додому. Згодом його батько приїхав на Святу Гору і прийшов до мене в келію. Він плакав і говорив: «Моя дитина загинула просто на порозі мого дому». Почав розповідати, а потім каже: «Я йому перед цим сказав дещо». – «Що ж ти йому сказав?» – «Він гуляв по ночах невідомо де, я розгнівався і сказав йому: «Ти в мене прийдеш раз і назавжди!» Можливо, від цього і сталося лихо?»
– «Ну, а від чого ж іще? – відповів я. – Постарайся покаятися, висповідатися». Бачите як: ти, кажеш, цього разу прийдеш раз і назавжди, і дитину приносять мертвою. А батько давай потім волосся на собі рвати та й плакати…
