Кожен свідомий християнин мріє стати святим. Однак, щоб досягнути цієї мети, необхідно докласти надзвичайних зусиль. На це витрачають не місяці та роки – це шлях довжиною в життя.
Втім, що таке святість і як це – бути святим?
Для початку розберімо етимологію цих слів.
Слово святість (святий) з грецької ἅγιος (агіос) – значить дещо піднесене, що виходить за рамки звичайного, освячене та недоторканне. Давньоєврейське слово «кадош» можна перекласти як «відокремлений, відрізаний, інший» , тобто містить ідею відокремлення від мирського. В українській мові слово «святий» можна розшифрувати як «взятий згори, з неба».
Що таке святість?
Святість – це одна з істотних Божих властивостей. Святість Господа виражається у тому, що Він абсолютно чужий всякому злу, незмінно перебуває в моральній чистоті, діє на підставі вчинених спонукань до добра, схвалює в розумних істотах те, що згідне з Його заповідями та засуджує те, що суперечить Добру.
У значенні, що використовується щодо людини, святість – передбачає певний зв’язок з Богом. Це високий рівень духовної близькості до Господа, тобто подібності Йому. Святість асоціюється з чистотою та непорочністю – на противагу гріховності.
Однак тільки Бог святий за своєю природою, а тому святість належить Богу. Святість – це те, що походить від Бога. Бог святий (Одкр. 4:8), святий Його закон і заповіді, вони праведні та добрі, як писав апостол Павло (див. Рим. 7:12). Святий Ісус Христос, Син Божий, а від Його Тіла – і вся Церква.
Ми можемо бути святі лише через причастя до святості Божої.
Святість – це результат життя людини, яка прагне бути нерозлучною з Богом. Як писав апостол Павло: «Плід ваш є святість, а кінець – життя вічне» (Рим. 6:22).
Хто такі святі?
Святі – це такі ж люди, як ми з вами, але яких Бог прийняв в число Своїх друзів. Адже вони протягом земного життя старанно очистили своє серце від усього, що відділяло їх від Господа. Вони у всьому намагаються наслідувати Його. Через них Бог ніби діє та сяє.
Тому “святий” можна розуміти як Божий. Це той, у кому діє, творить Свою роботу Бог. У вищому розумінні – це той, у кому, як кажуть Писання та Передання, «зобразився» Бог.
Людина, яка називається святою відрізняється духовною досконалістю та близькістю до Господа. За словами преподобного Касіяна Римлянина, верх святості полягає не у чудотворенні, а в чистоті любові.
Чому християнин повинен прагнути святості?
До святості покликані всі християни. У Старозавітній книзі Левіт ми знаходимо такі слова: «Я – Господь Бог ваш: освячуйтесь і будьте святі, бо Я [Господь, Бог ваш] святий… (Лев.11:44).
Кожен християнин повинен спонукати себе до святості. Якщо ж люди, що хрестилися «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», живуть без старання і без надії стати святими – вони християни лише по назві, а не по суті.
Ісус Христос прийшов у світ, щоб врятувати грішників (1Тим.1: 15). Втім, якщо ми думаємо, що залишаючись грішниками спасемося, то ми в глибокій омані. Спаситель, втілившись на землю, показав нам шлях до святості й дав засоби для того, щоб ми з грішників перетворилися на святих.
Чи досяжна святість для нас?
Святим у строгому значенні слова завжди називали Бога. Стародавній пророк, що був піднесений на Небо, бачив на Небесах Престол Божий, а навколо Ангелів, що взивали: «Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф…»
Людина ж може бути святою лише за умови, якщо Бог їм повідомить святість, якщо Бог долучить творіння до Своєї святості. Однак для цього необхідно невпинно працювати над собою.
Згадаймо тих людей, які надважкими працями здобули святість та запитаймо себе: чи досяжна їхня святість для нас?
Святий праведний Іоанн Кронштадтський, навчає: «коли Бог буде у всіх думках, бажаннях, намірах, словах та справах людини, тоді приходить, значить, до неї Царство Боже».
Чи можливо це для того, хто заробляє гроші фізичною чи інтелектуальною працею, хто турбується про порядок у колективі, виконує інші завдання, які забирають сили та час? Чи потрібно кинути все й піти у пустелю, аби тільки думати про Бога?
Зовсім ні. У кожного християнина свій життєвий хрест, своє призначення на землі. І те, що він не живе відлюдницьким життям, не значить, що не врятується. Бог всюдисущий. Для того, щоб відчути Його присутність у своєму житті не потрібно віддалятися в пустелю чи давати чернечі обітниці. Він є доступним для усіх людей, які прагнуть до Нього. Про це ми дізнаємося із життя святих як подвижників давнини, так і сучасних, що у Бога прославлені. Вони для нас є дороговказами від земної до Небесної Вітчизни.
Тому, відповідаючи на питання чи досяжна святість для нас, можна з упевненістю сказати, що так.
Кожен з нас може стати святим, якщо буде прагнути до цього. Якщо ми готові хоч в найменшій мірі повторити подвиги святих, якщо наше серце буде палати вірою й любов’ю до Господа, якщо за будь-яких обставин будемо зберігати вірність Христу, то святість буде неминучим результатом такого життя.
Як досягти святості?
Є чотири умови, при яких кожна людина може досягнути святості.
- Глибока віра в Бога, повна довіра людини своєму Творцеві.
- Гаряча любов до Господа.
- Виконання заповідей Божих. Адже Господь говорить : «Хто Мене любить, той заповіді Мої шанує» (Ін.14, 15-16).
- Участь у Таїнствах Церкви.
Виконуючи вищевказане, кожен може стати святим.
Шлях святості – це шлях діяльного прагнення до Бога. Коли людина стає цю стежину, гаряча любов до Господа починає її перетворювати, скорочуючи дистанцію між нею та Творцем.
Звичайно, цей шлях усіяний скорботами й печалями. Однак ми не повинні боятися труднощів, які випадуть нам на шляху до порятунку. Адже кожне випробування, кожна спокуса, яку ми з Божою допомогою долаємо, допомагає нам духовно зростати. Тому ми повинні з вдячністю Богу крокувати цим тернистим шляхом, знаючи, що його кінець – блаженство у Царстві Небесного Отця.
