Складений майже 1200 років тому, Великий канон в усьому, крім розмірів, подібний до інших. Утім, він має ще й ту особливість, що складається з дев’яти пісень, на відміну від звичайних богослужбових канонів, які не мають другої пісні. До тропарів канону додається псаломський приспів: «Помилуй мя, Боже, помилуй мя». Устав пропонує на кожний тропар канону робити три поясні поклони, а в деяких храмах поясні поклони замінюють одним земним.

 Спочатку Великий канон містив лише 210 тропарів

Пізніше Церква додала до них ще 40 на честь його укладача й на спомин про Марію Єгипетську. Таким чином, іменуючись Великим за своїм змістом, висотою думки й силою її висловлення, канон святого Андрія називається також Великим і за своїм обсягом, тому що всі інші подібні твори містять у собі близько 30 піснеспівів або трохи більше.

Цей канон можна назвати покаянним плачем, що розкриває нам увесь безмір, усю безодню гріха й перевертає душу каяттям і надією. Перед поглядом грішника проходять постаті, діяння і події світу старозавітного й новозавітного, в яких з особливою силою відобразилися значення й сила гріха, а також гідність святого життя; його увазі пропонується вся Священна історія на прикладах благочестя й нечестя її персонажів, їхнього навернення до Бога та нерозкаяності у гріху. Крім прикладів із Священної історії творець канону вказує на живий приклад великого падіння й повстання в особі подвижниці Марії Єгипетської, яка досягла високого ступеня святості.

 Свята Церква пропонує нам саме ці піснеспіви в перші дні Великого посту

За всієї своєї незбагненної, сповненої духовного розчулення величі, Великий канон святого Андрія Критського має й деякі труднощі для розуміння. «Труднощі» Великого канону залежать головним чином від того, що велика кількість думок виражається у ньому небагатьма словами, а ще й від дослівного й при цьому не завжди точного їх перекладу з грецької. Неодноразово робилися спроби поліпшити якість церковнослов’янського перекладу, але з різних причин успіху вони не мали.

Декілька слів слід сказати і про самого автора Великого канону

Преподобний Андрій, архієпископ Критський, народився в місті Дамаску близько 660 року в сім’ї благочестивих християн Георгія та Григорії. Про раннє дитинство святого відомо, що до семи років його вважали німим, оскільки до цього часу він не вимовив жодного слова. Коли ж, після досягнення семирічного віку, він причастився в церкві Тіла та Крові Христових, німота його минула й він почав говорити.

На чотирнадцятому році життя святого Андрія батьки привели до Єрусалима для служіння Богові в монастирі братства Гробу Господнього. Після чернечого постригу він був призначений нотарієм, тобто секретарем, Єрусалимської патріархії. Після 681 року, коли в Константинополі проходили засідання Шостого Вселенського Собору, святого Андрія, який тоді був у архідияконському сані, було відряджено до візантійської столиці від імені його патріарха, щоб передати імператору документи, що підтверджували повну згоду з рішеннями Собору всієї повноти Єрусалимської Православної Церкви, яка перебувала тоді під мусульманським ярмом.

Після закінчення Собору Андрій прославився своєю книжною премудрістю й глибоким знанням догматів Церкви та був залишений у Константинополі, отримавши назавжди прізвисько “Єрусалиміта”, тобто “Єрусалимлянина”. У столиці Імперії він отримав послух керувати Будинком для сиріт при Великій церкві Святої Софії із зарахуванням до кліру головного храму Візантії.

Двадцять років служив він у сані диякона й трудився в Будинку для сиріт, виявляючи належну дбайливість і турботу. Саме тут, у Константинополі, він почав складати свої чудові піснеспіви, якими дуже збагатив літургійну спадщину Святої Церкви.

Після тривалого дияконського служіння святий Андрій був рукоположений у єпископський сан і призначений на найвіддаленішу кафедру імперії – острів Крит, де за свої сумлінні труди був удостоєний титулу архієпископа. Для своєї пастви він був люблячим батьком, невтомно проповідував і молитвами своїми відганяв усі напасті та знегоди, будучи непохитним викривачем єретиків. Не залишав святий Андрій і праць зі створення церковних піснеспівів.

Святитель Андрій Критський першим почав писати богослужбові канони

Він написав канони на всі двунадесяті свята, окрім Введення у храм Пресвятої Богородиці, оскільки за його життя це свято окремо ще не відзначалося. Великопісне богослужіння, крім Великого канону, прикрашене й іншими творіннями святого піснетворця.

Декілька разів святитель, залишивши Крит, відвідував Константинополь, де зустрічався з патріархом та імператором, а також із близькими йому людьми. Там виступав він і на захист святих ікон, коли у Візантії розпочалося іконоборство. Під час свого останнього відвідання столиці святий Андрій, відчувши наближення кончини, попрощався зі своїми друзями. Дорогою до Криту він сильно захворів. Тяжка недуга змусила його зупинитися на острові Мітиліна в містечку Ерессо, де святий і помер 4 липня (за ст. ст.) близько 740 року. Цього дня і донині Свята Церква відзначає його пам’ять.

Преподобний отче Андрію, моли Бога за нас!

“Церковна Православна газета”, №4 (230) лютий 2009