Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Наблизився до кінця перший тиждень Великого посту, котрий вирізняється сугубою строгістю, і з Божою допомогою ми досягли суботи. Цього дня, згідно традиції, що походить від перших віків християнства, звершується богослужіння на честь святого великомученика Феодора Тірона.
Святий великомученик Феодор Тірон особливо шанується Церквою за виконання слів Спасителя «Не хлібом єдиним жива буде людина, але всяким словом, що походить із уст Божих» (Мф. 4, 5).
Святий Феодор жив у ІІІ – початок ІV ст. Був він християнином і служив воїном в м. Амасії в Малій Азії. В той час нечестиві царі Максиміан і Максимін розіслали по всій області повеління всім християнам вкусити від ідольських жертв, погрожуючи при відмові судом. Коли святого Феодора привели для виконання цього повеління в полк, він, як істинний воїн Христа, сповнений Духа Святого, виголосив: «Я – християнин і не можу приносити жертви богам нечестивим, маючи істинного Бога і Царя – Іісуса Христа на Небі». На примушення принести жертву богам через військове зобов’язання святий Феодор відповідав: «Кожен знає, кому він служить, а я служу лише Царю моєму Христу і ніякому іншому богу служити не можу».
Після багатьох умовлянь сотник залишив Феодора на декілька днів для роздумів. Ці дні святий провів у молитві, безперестанку підносячи хвалу Господу. Коли ж нечестиві служителі вели інших християн за сповідання Христа в темницю, святий Феодор ішов за ними слідом, наставляючи їх на шлях спасіння та укріпляючи в терпінні, щоб не зрікались вони Христа.
Скориставшись можливістю, святий Феодор вночі запалив капище язичницької богині, через що був взятий під варту. Суддя, сповнений гніву, звелів кинути святого у темницю, запечатати двері і заморити голодом. Уночі сам Господь явився йому і сказав: «Я з тобою, дерзай, Феодоре, не приймай ні їжі, ні пиття земного і отримаєш життя Вічне зі Мною на Небесах». З цими словами Господь відійшов, а святий Феодор почав співати і радіти, і його оточили ангели.
Терплячи багато страждань і знущань, святий перебував у непохитному становищі духа. Мучитель запитував святого: «Що хочеш: бути з нами чи з Христом твоїм?» – «З Христом моїм і є і буду, а зрештою роби як хочеш!» – виголосив з радістю святий Феодор. Тоді засудили його на спалення вогнем.
Коли привели святого на місце смерті, він осінив себе хресним знаменням. Навколо нього розпалили вогнище, але Дух Святий охолоджував мученика, і святий Феодор, славлячи Господа, мирно віддав Йому дух свій. Люди бачили, як душа його, подібно блискавці, вознеслась до Небес. Одна благочестива жінка Євсевія взяла тіло мученика, намастила його благовонним миром, обвила чистою плащаницею і погребла в місті Євхаітах Амасійських.
За свій подвиг великомученик удостоївся від Бога благодаті укріпляти постуючих і зберігати від оскверніння через їжу. Церква звершує йому особливе святкування у дні Великого посту через подію, що сталась за імператора Юліана Відступника (361–363). Бажаючи надругатись над християнами, імператор звелів у першу седмицю Великого посту всі продукти на ринках Константинополя окропляти ідоложертовною кров’ю. Але Господь через свого угодника Феодора Тірона, попередив своїх вірних чад. Святий Феодор Тірон явився у сні архієпископу Євдоксію і повідомив про лукавий план імператора. Великомученик звелів оголосити всім християнам, щоб ніхто не купував нічого на ринку, а їсти варену пшеницю з медом, тобто коливо. Саме тому в пам’ять цієї події Православна Церква щороку звершує молебень святому великомученику Феодору Тірону в суботу першої седмиці Великого посту з вдячністю йому і з вірою в те, що істинний піст ніколи не буває приниженим, але Господь Своєю силою покриває усіх, хто поститься, дає їм духовну радість і сили.
У п’ятницю на Божественній літургії Передосвячених Дарів, після заамвонної молитви читається молебний канон святому Великомученику Феодору Тірону, складений преподобним Іоаном Дамаскіним. Після чого благословляється коливо і роздається усім присутнім.
Перша седмиця Великого посту – це як сіяння духовного насіння. Весь піст подібний до проростання цього насіння, коли ми піклуємось про нього, а в Пасху ми вже отримуємо урожай нашого посту. Тому, достойно потрудившись, ми зустрінемо Воскреслого Господа в храмі на нічній службі в чистоті душевній, у великій радості свята та в очікуванні з’єднання з Господом у Таїнстві Причастя.
Будемо молити Господа про те, щоб Він дав нам чистоту серця, і ми зберегли її, як ті люди, які не споганили свого посту, з тим, щоб бачити Бога. І щоб за милістю Божою, через дар Церкви, яка має розум Христовий, ми знайшли спасительну розсудливість і чули слово Господнє: «Стережіться, щоб ніхто не спокусив вас» (Мф. 24, 4). Амінь.
свящ. Петро Струбіцький,
настоятель Свято-Георгіївського храму с.Брище
(Княгининівське благочиння)
