В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
У сьогоднішній день ми, дорогі браття та сестри, вшановуємо пам’ять святого Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської.
Цей великий отець і вчитель Церкви народився близько 330 року в Кесарії, адміністративному центрі Каппадокії. Батьками його були знатні, багаті і благочестиві – Василій та Емілія.
У сім’ї було десятеро дітей, п’ятеро з яких зараховані Церквою до лику святих. Сам святитель Василій, його старша сестра преподобна Макрина, брат Григорій, єпископ Ніський, брат Петро, єпископ Севастійський, і молодша сестра – праведна Феозва диякониса, а також мати святителя – праведна Емілія.
Початкову освіту і духовне виховання майбутній отець Церкви отримав від батьків та бабусі Макрини.
Пізніше навчався в Кесарії, Константинополі та Афінах. В цей перід святитель Василій познайомився з майбутнім святителем Григорієм Богословом, дружба з яким була міцною і тривала до кінця його життя.
Згадуючи про роки навчання, святитель Григорій Богослов казав: «Нам відомі були дві дороги: одна до наших священних храмів та до тамтешніх вчителів, інша – до наставників наук зовнішніх». «Він так вивчав все, як інший не вивчає одного предмета, кожну науку він вивчав до такої досконалості, як ніби не вчився нічому іншому».
Після навчання святитель Василій Великий повертається на батьківщину і деякий час викладає риторику. Але згодом обирає аскетичний образ життя і подвизається на родинних землях у Понті, де утворює чернечу громаду.
У віці близько тридцяти років, Василій приймає хрещення від єпископа Діанія Кесарійського і виконує послух читця.
Пізніше його рукопокладають у сан диякона, священика, а в 370-му році у єпископа Кессарійського.
У ці роки імператор Валент, який рішуче підтримував єресь аріан, прислав до святителя Василія префекта Модеста, який став погрожувати йому розоренням, вигнанням, тортурами і навіть смертю.
«Все це, — відповів святитель, — для мене нічого не значить. Той не втрачає маєтки, хто нічого не має, крім старого і зношеного одягу і небагатьох книг, в яких полягає все моє багатство. Вигнання немає для мене, тому що я не пов’язаний місцем, і те місце, на якому живу тепер, не моє, і скрізь, куди мене б не кинули, буде моє. Краще сказати: скрізь Боже місце, де не буду мандрівником і прибульцем. А муки що можуть зробити мені? — Я такий слабкий, що тільки перший удар буде чутливий. Смерть же для мене благодіяння: вона скоріше приведе мене до Бога, до Якого я давно прагну».
Помер святитель Василій в 379-ому році. За своє коротке життя він залишив безліч богословських праць: 9 бесід на Шестоднів, 16 бесід на різні псалми, 5 книг на захист православного вчення про Святу Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, 7 аскетичних трактатів, правила чернечі, статут подвижництву, 2 книги про Хрещення, книгу про Святого Духа, кілька проповідей та 366 листів різним особам. Також він упорядкував Чин Святої Літургії, яка і понині звершується у православних храмах.
За свою віру, ревність, побожність і благочестя, святитель Василій названий Великим.
У своєму посланні до євреїв, Святий Апостол Павло пише: «Пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їхню. Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же». (Євр. 13. 7-8.) Тому і ми, дорогі браття та сестри, дивлячись на життя, подвиги і чесноти святителя Василія Великого, вшановуючи його святу пам’ять, повинні наслідувати віру його і поклонятися в Трійці Єдиному Богу, Отцю і Сину і Святому Духові. Амінь.
Настоятель Свято-Миколаївського храму
с. Нічогівка протоієрей Андрій Геналюк
(Колківський благочинний округ)
