Проповідь у День Хрещення Русі

 

28 липня свята Православна Церква урочисто вшановує день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, що хрестив наш народ. Чому більш ніж через десять століть, православний народ збирається в храмах для того, щоб прославити ім’я рівноапостольного князя Володимира? Що зі створеного князем Володимиром дійшло до нашого часу? Здається, що небагато. На сьогодні світська культура практично не збереглася в тому вигляді, в якому вона за часів князя Володимира створювалася. Про життя наших предків слов’ян ми можемо говорити лише за більш пізніми та нечисленними зразками.

Повною мірою дійшла до нас від святого князя Володимира, без будь-якого руйнування й змін, це свята віра православна. І це саме тому, що князь Володимир, як і апостол Павло, сприйняв вість про спасіння не від людей, а через одкровення нашого Господа Ісуса Христа. В самій серцевині Євангелія Божого лежить Боже слово, незаперечне і таке, що не може піддаватися руйнуванню з боку бур і вихорів історії. Не вмирає благодатна євангельська звістка, а також і те, що створюють люди, пов’язуючи свою творчість з Божественним вченням.

Згадуючи пам’ять великого князя, який прийняв благу звістку Ісуса Христа і включив її в духовне, культурне і навіть державне життя нашого народу, нам треба пам’ятати про те, що віра православна є тим стовпом, тим стержнем, який ніколи не дасть нашому православному народові до кінця відступити від Бога і віри Христової. Якщо зрадимо вірі, що на землі нашій проросла від часів святого Володимира, відмовимося від нї — втратимо все.

«Памятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже,
і дивлячись на кінець життя їхнього наслідуйте віру їх» (Євр. 13. 7). Цими словами святий апостол Павло нам заповідує, пам’ятати таких наставників, які принесли нам Боже Слово, відкрили нам спасительні істинни віри, прищепили всім нам любов до Істинного Бога, Спасителя нашого.

Церква порівнює князя Володимира з апостолом Павлом. Обидва вони спочатку були ревними про­тивниками Христа. Савл гонив християн. Князь Володимир був ідолопоклонником. Савл і Володимир були духовними сліпцями, бо вони не бачили істини Христової. Тому Господь послав обом сліпоту тілесну. Темрява розкрила їм духовні очі, щоб вони побачили Світло Христової правди.

Благодать Божа, переродила і Савла –  гонителя Христової Церкви, і язичника Володимира. Савл став першоверховним апос­толом Павлом, який потрудився у проповіді Євангелія біль­ше за інших апостолів Христа. Він проніс світло Господньої віри від Сходу до Заходу Римської імперії. А святий князь Володимир хрестив та просвітив Київську Русь, що кланялася мертвим та бездушним богам, зробив Руську землю – християнською.

До прийняття християнства і Савл, і Володимир були грішниками. Савл був серед убивць християн, а Володимир – великим сластолюбцем. Благодать Божа переродила їх: вони стали ревними послідовниками Христа Спасителя.

Ми шануємо нашого просвітителя – свя­того князя Володимира, за те, що він не тільки спас свою душу від загибелі, але і народ свій привів до Христа.

Там, де йде боротьба між добром і злом; там, де виру­ють пристрасті, де християнство стикається з язичництвом; там, де боротьба стає трагічною і страш­­ною, – Господь завжди посилає людину муж­ню, яка приводить свій народ до Бога. Такою муж­ньою людиною був святий великий князь Володи­мир. Його подвиг свята Церква порівнює з трудами апос­толів, з цієї причини називає його рівноапостольним, бо він своєю ревною проповіддю Христової віри уподібнився апостолам, дбаючи про поширення християнства. Він ніби кличе нас повторити його духовний подвиг: наслідувати у своєму житті Христа, віддзеркалювати християнські чесноти і, як апостоли, проповідувати Євангеліє спасіння.

Кожен народ, кожна країна, місто і село, із благословення Божого, мають у своїй історії свого просвітителя. Господь вибрав з поміж людей Своїх обранців та через їхні постаті просвіщав свій народ вірою. Славить Рим своїх апостолів Петра і Павла, котрі принесли їм істинну віру; Азія та Ефес – Іоана Богослова, Індія – Фому, Єгипет – Марка, також і наш народ має своїх наставників, зокрема Андрія Первозванного, а в подальшому святу велику княгиню Ольгу та її внука святого князя Володимира Великого.

Побачило всемилостиве око Благого Бога князя Володимира – і засяяв у серці його розум, йому відкрилась омана ідольського служіння, та пізнання Істинного Бога, котрий все створив. Запалало серце його і зрадів дух його, зажадав він стати християнином і навернути землю та народ свій до Великого Творця. І так сталось. Володимир Великий ввійшов у святу купіль, народився від води і Духа, і сказав народові своєму хреститися в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. На землю нашу зійшла благодать Святого Духа, і з того часу земля наша славить Христа з Отцем і Святим Духом.

Блага звістка Євангелія просвітила нашу землю, знищувались капища, споруджувались храми, ставились хрести, з’явились ікони, підносилась молитва та безкровна жертва святої Євхарістії.

Христова віра змінила Володимира, допомогла йому почути слово Господнє. Грішний і буйний язичник став натурою богобоязливою. Його навернення до Христа було справжнє, глибоке. Перетворення які спіткали його, розрив із гріхом, були дивовижні.

Рівноапостольний князь Володимир став пастирем свого народу, охрестив Русь, накреслив нові духовні цінності, визначив на століття духовне зростання свого народу. В особі князя поєднались і державна влада, і відповідальність, і палка віра, і навіть пастирське ставлення до людей.

Заради Бога святий Володимир проводив своє життя у стриманості й чистоті. Пере­став провадити напади, війни та грабунки, виділяв кошти на Боже діло, роздавав бідним милостиню.

Милостиня до людей дала йому велику сміливість перед Богом, як постійному рабу Христовому. В цьому ми переконуємось зі слів святого Апостола Якова: «Хто звернув грішника з облудного шляху, спасе душу свою від смерті й покриє безліч гріхів» (Як. 5. 20). Якщо Господь так віддячує за одну людину, то яке блаженство знайшов святий князь Володимир, адже він не сам тільки навернувся до Бога, але як великий князь, як пастир добрий навернув і весь свій народ. Віра очистила від омани, змінила людські звичаї, заклала основу нашої писемності, живопису та архітектури. Віра, яку дарував нам Господь, через великого угодника було тим сіянням, яке принесло достойні плоди духу. Вона прославила сонми святих угодників, молитвеників за нас та за нашу землю, церкву та народ.

Життя великого князя показує, яким буває духовне переродження коли ми впускаємо в своє життя Христа.

За прикладом життя святого Володимира, бути християнином, озна­чає любити Бога понад усе, Його шанувати, служити Йому, виконувати Його заповіді. У Святому Письмі сказано, що двом панам служити неможливо. Бо якщо одному будемо служити, до­годжати, то другого занедбаємо (Мф.6,24).

Стараймося наслідувати святому у своєму житті та вчинках. Пізнаваймо нашу християнську віру, зростаймо в ній, долаймо все суєтне, гріховне і житейське, а будуймо своє життя згідно з Христовим Євангелієм. Це вимагатиме від нас зусиль, але маємо у цьому гідного помічника і заступника перед Божим престолом – св. Володимира. Молімо всеблагого Бога, аби Він молитвами цього нашого просвітителя допомагав нам на цьому шляху духовного вдосконалення та посилав свою благодатну допомогу.

Молимося всеблагому Богу, Який просвіщає й освячує кожну людину, яка приходить у світ, щоб молитвами нашого просвітителя святого князя Володимира Він зміцнив нашу віру і допоміг нам, долаючи все суєтне, гріховне і житейське, бути достойними дітьми своєї святої Церкви і Вітчизни, спадкоємцями життя вічного.

Святий рівноапостольний княже Володимире Великий, хрестителю Русі, моли Бога за нас грішних і за весь наш боголюбивий народ.

 

Підготував прот.Віктор Аніпко,

прессекретар Волинської єпархії УПЦ