Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Свята Церква поступово починає нас готувати до періоду Великого Посту. Того періоду, коли наші душі через щире покаяння відроджуються, коли ми більш уважно ставимося до самих себе, до свого внутрішнього світу, свого “я”. Часу, коли очищаємо свою душу від духовного сміття, котре в нас накопилося. Ми скоро вступимо в той час, коли будемо обмежувати себе від їжі і пиття, різного роду веселощів, зрікатись своїх гріховних звичок. Натомість, будемо докладати зусиль, щоб творити добрі діла милосердя, більше переживати за духовне, а не тілесне, служити своїм ближнім.
А для того, щоб наш піст був не просто дієтою чи списком певних заборон, котрі обмежують нашу свободу, а щоб був дійсно корисним для нас, Свята Церква і встановила підготовчий період. Вона через євангельські приклади показує, до чого ми маємо прагнути та чого не допускати в своєму житті.
І за сьогоднішнім Євангельським читанням ми чуємо про те, як Господь наш Ісус Христос прийшов до міста Ієрихон, де при вході зцілює сліпого Вартимея ( Луки 18.35-43), що сидів край дороги.
Ця подія привела в рух і здивування древнє місто. Майже всі жителі Ієрихону вийшли на зустріч Господу. З великим натовпом народу Господь ішов вулицями міста. Проживав в цьому місті і Закхей – митар.Чоловік, котрий обіймав високе становище в суспільстві того часу. Так би мовити, сьогоднішніми словами був начальником податкової служби – “і той без старий митарем”. Людина багата, котра збирала податок Римській імперії. Цим часто Закхей зловживав, своєю владою, становищем для своїх цілей, за що мав недобру славу серед народу.
Таких як митарі презирали і не любили. Був же Закхей-митар маленьким на зріст. Маючи велике бажання побачити самого Спасителя, про чудеса Котрого неодноразово чув, вирішив залізти на дерево, знаючи, що повз нього буде проходити Ісус Христос. І яким же було здивування, коли митар почув до себе звернення самого Господа: “Закхею! Злізь швидше, бо сьогодні Мені треба бути в твоєму домі. І він швидко зліз і прийняв Його з радістю” ( Луки 19 5-6).
І ось тут, дорогі мої, в житті Закхея звершується чудо! Чудо зустрічі його душі з Господом. Через промовлену проповідь в домі Закхея, від спілкування із Господом, митар розуміє глибину свого морального падіння і докорінно змінює своє життя та промовляє: “Господи! Пполовину майна мого я віддам убогим, і якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо” (Луки 19.8).
Милосердний Господь, побачивши щире розкаяння сріблолюбивої душі Закхея, промовляє спаситель ні слова: “Нині є спасіння цьому дому, бо і він є син Авраамів” (Луки 19.9.). Ось це і є чудом спасіння сріблолюбивої душі Закхея-митаря, після чого розпочалось нове життя, життя з Богом.
Ось і ми з вами, дорогі брати і сестри, знаходимось в Лоні святої Церкви, і чудо зустрічі з Господом у багатьох із нас вже відбулося. Але чи зробили ми свій крок на зустріч Господу, чи не зачерствіла душа? Чи невіддалились ми від Господа в пошуках гріха, сріблолюбства чи інших гріховних звичок та пристрастей?
Якщо ж наша душа відгукнеться на поклик благодаті Божої готовністю розкаятись у своїх вчинках, змінитись на краще, розкаятись, то і до нас будуть віднесені слова Господа: “Нині прийшло спасіння цьому дому”(Луки 19.9).
Кожен з нас є подібним до сьогоднішнього євангельського Закхея своїм тілесним чи то духовним ростом. Ми є малими в духовному житті, тому що лінуємось молитись, читати Святе Письмо, порушуємо Заповіді Господні.
Якщо Закхей не міг побачити Спасителя через свій малий ріст, бо інші люди йому в цьому заважали, то він зважується на дивний для його сану та високої почади вчинок – вилазить на смоковницю.Так і нам слід наважитись на подібний духовний вчинок: забути про своє положення в суспільстві та осуд від людей, піднятись над своїм гріховним життям, примиритись з своїми ближніми, щоб побачити Господа. Щоб і нам прийняти Спасителя в своєму серці, як Закхей прийняв Його в своєму домі. Щоб стати на праведну дорог,у як це зробив Закхей-митар, і почути від Спасителя: нині прийшло спасіння душі цій!
Будемо, дорогі брати і сестри, молитися, щоб і нам було дароване життя вічне, прикладати цьому зусиль, тоді Господь зцілить наші душі від гріха, як зцілив сріблолюбиву душу Закхея-митаря, бо Він “прийшов знайти і спасти загибле”(Луки 9.10). Амінь.
Прот. Павло Камець,
Настоятель Свято-Михайлівського храму с. Верхи
(Житнівський благочинний округ).
