ВО ІМЯ ОТЦЯ, І СИНА, І СВЯТОГО ДУХА…
Живучи в сучасному світі, ми часто ставимо собі питання: «Чому одні народжуються багатими, а інші бідними», «Чому одні мають гарне здоров’я, а інші хворіють», «Де справедливість», адже християнство стверджує, що Бог – справедливий. Але де ж тут справедливість, якщо часто буває, що грішні люди живуть безбідно і безтурботно, а доброчесні маються від бідності, скорбот або хвороб? Де ж тут справедливість, який сенс у всьому цьому?
На всі ці питання дає нам відповідь притча про багача та Лазаря. Її зміст нам всім добре відомий. В одному місті в розкішному палаці жив багатий чоловік, який одягався в царський одяг і все його життя було схожим на постійне свято.
Біля воріт замку, в якому безтурботно проводив своє життя багач, лежав Лазар. Він був дуже бідною людиною і не мав власного будинку, висловлюючись сучасною мовою, він був безхатьком. Життя його проходило в жахливих муках. Тіло було покрите гнійними ранами і не було нікого, хто б міг йому полегшити страждання, лише бездомні собаки приходили та облизували рани.
Святе Письмо показує нам, дорогі браття та сестри, дві протилежні персони – багатого і бідного, котрі проживали своє земне життя неподалік один від одного. І ось настав той час, коли Господь забирає їх з цього тимчасового життя – вони помирають. Багача хоронили з великими почестями, все місто спостерігало за похоронною процесією. Коли ж помер Лазар, то його поховали без жодних почестей, навіть не було кому й сумувати за ним.
Далі Святе Письмо розповідає нам про те, наскільки різною була участь у потойбічному житті цих двох людей: після смерті Лазар був віднесений ангелами на лоно Авраамове, в блаженне царство святих. Душа багача була ж взята демонами і віднесена у пекло для вічних мук. Велика різниця була між Лазарем та багачем під час їхнього земного життя, але ж і зовсім протилежною стала їхня участь у потойбічному житті.
Через що саме Лазар сподобився Царства Небесного, а багач – вічної муки? Головною причиною погибелі душі багача було не багатство, а його духовна убогість, яка полягала в тому, що він все своє земне життя провів задля земного задоволення, був черствим та байдужим до свого ближнього і зовсім не піклувався про спасіння власної душі.
Лазар, будучи бідним і важкохворим, без нарікань ніс свій хрест. Він був матеріально бідний, але духовно багатий, мав чисте серце та добру душу — за це і сподобився вічного блаженства. “Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне”, – говорить Господь.
Таким чином, з Євангелія ми бачимо, що будь-яка земна несправедливість, всякі невинні страждання будуть виправлені і винагороджені у вічності, в майбутньому Царстві Христа. Господь – праведний Суддя, Він зробить розрахунок і сплату за всіма боргами з кожною людиною.
Докір Бога в несправедливості, можливо, був би допустимий в тому випадку, якщо б зі смертю для людини все закінчувалося. Тоді можна було б говорити, що світ переповнений несправедливістю, бо яка ж справедливість, якщо одна добра людина, як, наприклад, Лазар, все життя мучиться, а інша, живучи гріховно, як Євангельський багач, насолоджується? Якби після смерті для обох однаково все закінчувалося, то ми могли б сказати, що життя Лазаря – це суцільна і безглузда несправедливість.
Але в тому-то і справа, що після смерті нічого не закінчується, а навпаки, все тільки починається. Починається нове життя, новий образ буття; людина переходить в інший світ, де і буде проведений справедливий остаточний розрахунок – розрахунок не за людською правдою, але за правдою Божою.
Отже, притча про багача і Лазаря переконує нас у тому, що вся земна несправедливість, всі земні страждання і гіркота будуть переможені і виправлені в майбутньому житті, де кожен отримає нагороду від Бога, відповідно до того, як він прожив на землі.
Тому будемо просити милостивого Бога, подібно Лазарю, достойно прожити наше земне життя та удостоїтись вічного блаженного життя. Амінь.
Ієрей Іоанн Поприк,
настоятель храму на честь Святителя Спиридона Триміфунтського, м. Луцьк
