Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Христос Воскрес!
Возлюблені у Христі браття і сестри, сьогодні у всіх кінцях православного світу Свята Церква з любов’ю, подякою і з повчанням всім християнам згадує тих святих жінок, котрі в історії Священного Писання відомі як мироносиці. Це ті люди, котрі були з Христом до кінця Його хресних страждань та погрібали Його тіло, спішили на гроб, щоб помазати тіло Спасителя миром.
Марія Магдалина, Марія Яковлева, Соломія, Іоанна, Сусанна і може ще декілька інших, імена яких до нас не дійшли. Сила любові до Христа Спасителя так рано підняла їх з нічного одра, рано-вранці привела до померлого Спасителя, щоб виконати обов’язок, котрий вони не встигли виконати при погребінні, – миром помазати тіло Його.
Поспішаючих до гробу жінок зустрічають злобні римські воїни, які одразу нещадно вбили будь-кого, хто тільки наблизився б до них. Що чекало їх там, біля гробу? Тільки смерть. Сам гроб був завалений величезним каменем, який немічні жінки не змогли би відсунути. Вони журилися: “хто відвалить нам камінь від дверей грубу?… а він був дуже великий” ( Мк. 16; 3, 4). Але обставина, яка їх затрудняла, скоро вирішилася сама собою. Ангел Господній, який зійшов з небес, відвалив камінь, який закривав вхід до гробу. Як вони підійшли до гробу, то побачили Небесного Вісника в білій одежі, який сказав: «не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого, Його нема тут – Він воскрес… підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь». (Мф 28. 5-6) «Але ідіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галілеї; там Його побачите». (Мк.16.7). Так в нагороду за пламеніючу любов святі жони-мироносиці удостоїлися першими стати провозвісницями найважливішої та найрадіснішої у світі істини: «Христос Воскресе из мертвых, смертию смерть поправ и сущим во гробех живот даровав!»
В цей день, подібно боголюбивим жінкам – мироносицям, праведним Іосифу Аримафейському Никодиму, і ми спішимо до храму для спілкування з воскреслим Христом, поклоняючись Йому, як живому Богу. Нам потрібна тільки любов боголюбивих жінок, щоб долучитися до радості воскресіння Христового.
Апостол Іоанн Богослов пише: «У любові немає страху, а довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові». ( Ін.4:18). Любов – це сила, яка здатна творити чудеса. Вона надихала на подвиги мучеників, пустельників, святителів. Вона повинна надихати кожного з нас на добрі діла, на піст, на молитву, на ревносне виконання заповідей і життя по Євангелії. Тільки любляче серце здатне до самопожертви, до подвигу, переборюючи життєві скорботи і спокуси.
Від кожного з нас потрібна така любов. Не треба Христу Спасителю погребальна речовина, яка в руках самих мироносиць, – благовонне миро. «Миро приятно только мертвым; Христос же истления явися чужд …» Але ми кожного ранку повинні вставати на славословлення Христа Спасителя, можемо і повинні спішити до молитви Богу. Ранішня молитва не менш приємна Господу, чим благованне миро?
Звершуючи святкування на честь святих жінок-мироносиць, будемо подражати прикладу їх любові до Ісуса Христа, Котрий тепер вже не у гробі, а на Престолі слави з Отцем і Духом. Принесемо Йому не миро і пахощі, як померлому, а наші справи які служать до прославлення Його імені. Нашу любов до Бога і ближнього, милосердя, терпіння. «Щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя» (Тит.3:7). Амінь.
Прот. Володимир Мелесь
Білостоцький благочинний округ
