В сьогоднішньому Євангельському читані розповідається про чудо, яке звершив Іісус Христос, зцілення «скорченої» жінки. Вісімнадцять років страждала ця жінка недугом розслаблення, будучи скорченою, пригнутою до землі страждальницею. Вона терпеливо переносила свою гірку долю і була достойною милості Божої. Побачивши її в суботній день в синагозі, Христос через покладення рук зцілив її. Коли ж начальник синагоги обурився, що Іісус зцілив її в суботній день і тим самим порушив суботній спокій, то Христос відповів йому: «Лицеміре, чи не відв’язує кожен з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?» (Лк.12, 15-16).
Ми бачимо, як все скоро і просто, як усе милосердно проходить у Господа. Він тільки поклав руки Свої і відкрив уста, як в той же час все преобразилось в цій жінці: з ненормального стану її спина випросталась, і з надприродного стану, згорбленого – в природне попереднє. Замість скорботи вона отримала радість зцілення і уста її промовили подяку і прославлення Господа. Все це сталося через покладення рук Христа на голову хворої, в неї ввійшла сила Божа і діючи на її природні сили, пробудила, оживила їх, визволила від «духа» немочі. Будучи в важкому стані під дією недуга, ця жінка прийшла в синагогу, щоб помолитися і послухати Спасителя. Як несподівано для самої себе отримала милість Божу.
В цьому й полягає вся сутність і сила чудес звершених Христом. Вони не надприродні, а в певною мірою надзвичайні, бо повертають людей до їх попередньої природньої норми: криві починають ходити, сліпі – бачити, паралізовані – рухатись. Надприродність в цих чудесах лишень в тому, що тут діє сила Божа, яка дією на природні сили людини, пробуджує, оживляє, укріпляє їх для повернення до своєї попередньої норми. Медицина теж діє на природні сили людини, але діє частково, повільно і не завжди вірно. Сила Божа – зразу, безпомилково оживляє всі сили людини, в тому числі і сили духа. А самий вищий приклад дії цієї животворчої сили – в воскресінні мертвих.
Все, що ми чуємо в євангельських і апостольських читаннях за церковним богослужінням воно має пряме відношення до нас самих і кожного з нас. Ось чому з особливою увагою нам необхідно прислухатись до того, про що говориться в цих читаннях, щоб ми могли використовувати їх зміст до самих себе: провіряти ними своє життя і отримувати в них повчання для виправлення і оновлення нашого життя.
Тому і це євангельське зачало про чудо зцілення скорченої страждальниці Христом хай послужить і нам добрим прикладом слідувати за нею в смиренному і терпеливому перенесенні скорбот і хвороб в нашому житті. Хай воно пробудить в нас відчуття сорому та докори совісті за заподіяні нами беззаконня, за порушення нашого благодатного зв’язку з Богом і людьми. Хай пробудиться в нашій душі – страх перед гріхом і перед Богом. Щоб цей страх утримував нас від гріховності, а коли і згрішимо, то допоміг нам розкаятися і повернутися до єднання з Богом та людьми. А цей зв’язок досягається через живе відчуття Бога і людей у своєму серці, через молитвенне єднання з Богом і людьми, через нашу участь в житті людей своєю посильною допомогою. Без цього єднання немає для нас спасіння, немає життя, достойного нашого християнського звання.
Тільки тоді милосердя Боже Саме «побачить» і Саме «призове» нас, як воно позвало недугуючу жінку і обдарує нас прощенням і благодатним зв’язком і з людьми і з Самим Богом Амінь.
прот. Василь Левковець
настоятель Свято-Успенського храму с. Баїв
Княгининівський благочинний округ
