Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні в храмі читається уривок зі Святого Євангелія, який оповідає нам про події, що трапилися з людьми після проповіді Месії. Христос змилосердився над народом і повелів нагодувати всіх, хто Його слухав. Повеління Учителя апостоли сприйняли, як прості люди – зауважували, що харчів буде недостатньо, щоб накормити натовп.
Всього п’ять хлібин і дві рибинки для тисяч людей? Цього, звичайно,б уде мало! Тоді на очах всіх присутніх, відбулося щось неймовірне, за розумінням людським. Спочатку Христос підняв свої очі до неба, потім взяв хліб, благословив його і почав, ламаючи, роздавати апостолам, а ті, в свою чергу, людям. Так до кожного, хто чекав їжі, підійшли учні і почастували, всі їли і наситилися.
Євангеліст зауважує, що після вечері лишилося дванадцять повних кошиків позосталого хліба (Мф.14, 20). Кожен, хто тоді слухав живе слово із вуст Сина Божого і був свідком чуда насичення, мав задуматися про те, що це може означати. Христос перед учнями своїми постає як Творець! Це справді дуже важливо! Люди мали б зрозуміти, Хто перед ними стоїть, проповідує, робить чудеса – Бог Слово, через Якого все сталося! (Іоан.1, 3.) Там, на пагорбі, Господь всім в деякій мірі розкриває істину, таїну, про те, що Він не один із числа звичайних проповідників про Бога, Він і є той Бог, Який вивів ізраїльський народ з Єгипетського полону, нагадує людям, Хто кормив їхніх прабатьків сорок років манною…
Ще відбудеться не одне чудо, промовиться не одна притча, для того, щоб люди увірували в Іісуса Христа, як в істинного Бога. Та Євангеліє нам оповідає, що далеко не всі змогли розгледіти в Теслі з Назарету Бога, який прийшов до свого народу. Багато хто чекав, великого полководця, який має прийти і визволити народ Ізраїлю з рук римських загарбників. Тогочасні євреї бажали знову відновити велич і славу царя Давида і сина його Соломона! З племені Іуди мав народитися особливий чоловік, який дав би для свого народу небувале визнання. Мало хто здогадувався, що Божий Помазаник вже прийшов, очолив головування над своїм народом, сів на престолі свого Батька Давида. Прийшов Цар і Бог, Жертва і Первосвященник, Той, Який в своїх руках тримає вселенну! Людям важко було зрозуміти, що відбувалося тоді зі всім світом. Христос воскрешав мертвих, лікував тяжкі недуги, повелівав стихіям земним, виганяв бісів, читав думки тих, хто лукаво думав в серцях своїх, говорив, «як Той, хто має владу» і люди ходили за ним часто через те, «що їли і наситилися!» Бажання людини добре себе почувати тут у чуттєвому світі часто відбирає можливість тверезо мислити і ясно бачити…
Через трохи часу єврейські законники тим людям запропонують ще трохи хліба, і вони ладні будуть зробити щось страшне. Тому, Хто прийшов спасти рід людський від гріха, прокляття і смерті, будуть кричати: «Розіпни, розіпни Його, ! … кров Його на нас і на дітях наших!» (Мф. 27, 25) Євангеліє нас вчить, що любов до земних насолод затуманює розум, не дає можливості приймати правильні рішення, віддаляє нас від Бога, робить грубими і жорстокими.
Сьогодні церква вшановує пам’ять пророка Божого Ілії. Ми про нього знаємо те, що він живим був забраний на небо, але треба ще згадати, в який страшний час він жив, з чим боровся, про що говорив.
Пророкування його припадає на IX століття до Різдва Христового. В той час у ізраїльському царстві люди відійшли від поклоніння Єдиному Істиному Богу. Поширилося ідолопоклонство, аморальність, жадоба до насолод, втрачалося все людське, приносилися криваві жертви. Все менше лишалося не спотворених гріхом людей. По повелінню царя Ахава, ревнителі благочестя були вигнанні геть із царства. Проте Господь не полишив людей без порятунку, саме пророк Ілія виступив поборником чистоти віри. Він відвернув людей від жахливого ідолопоклонства, показав всьому Ізраїлю, що є тільки один Бог Авраама, Ісаака і Якова. По його молитві припинилася трирічна засуха, він силою Божою воскресив сина сарептської вдови, вимолив у Господа вогню на жертовник, щоб всім людям показати, хто Істиний Владика світу і тим самим осоромив слуг Ваала, одного разу перейшов через Іордан розділивши воду…
Головне, що треба зрозуміти, це те, що за часів пророка Ілії і під час життя і проповіді Іісуса Христа були люди, які зберегли своє благочестя, не прогнулися під натиском світу, не стали рабами своїх гріховних вад і пристрастей, не зрадили у важку хвилину Господа, до кінця змогли проявити свою синівську любов і відданість.
Ми зараз живемо у час, коли теж потрібно бути пильними, триматися чистоти життя, думати і поступати так, як вчить Святе Письмо. Нічого нового диявол вигадувати не буде, він і далі спокушатиме – розкошами, багатством, ідолопоклонством у різних його проявах, дурманитиме поступово наш розум і совість, потрохи віддалятиме нас від живильної благодаті Духа Святого, заспокоюватиме думками про те, що ми не такі грішні, як ті люди, котрі розіп’яли Спасителя.
Вся історія людства показує, що саме таким методом «князь цього світу» у всі віки спокушає люд Божий. Цих облесливих думок потрібно уникати, а на противагу – трудитися над своїм смиренням, постійно уважно вчитуватися у Святе Євангеліє, жити по ньому, часто приступати до таїнств Святого Причастя Тіла і Крові Христових, лікувати себе від гріха і радитися зі своїм духовним наставником у таїнстві Сповіді. Щоб бути уважним до себе і мати можливість бачити за собою свої помилки, потрібно старатися жити непорочно, в міру скромно, старатися просити у Бога мудрості і вміння побожно жити.
За приклад для наслідування, берімо собі пророка Божого Ілію, вчімося від нього сміливості, рішучості, твердості віри і синівської любові до Істиного Бога! Амінь.
Прот. Михаїл Анісімов,
(благочинний Колківського округу)
