«…не кажіть: що нам їсти? чи що пити?
або: у що одягтися» (Мф.6:31)
Дорогі во Христі браття і сестри! Господь через сторінки святого євангелія навчає нас вічним цінностям, які важливі для душі і Царства Небесного.
Господь говорить про те, що людина в земному житті втрачає орієнтири: забуває чи не розуміє, що є головне і що другорядне; що важливе, а що суєтне і не потребує уваги. Тому ми чуємо призов: «спершу шукайте Царства Божого» (Мф.6:33), «не піклуйтеся про завтрашній день» (Мф.6:34), «про одяг чого піклуєтесь» (Мф.6:28), чи «що їсти, чи що пити» (Мф.6:31).
Спаситель каже, що «не можете служити Богові і мамоні» (Мф.6:24). Мамона у древніх сирійців – це бог багатства. Язичники поклонялися ідолові і просили матеріальних благ. Тому це не просто бажання земного, а цілий культ поклоніння, де людина просить, продає себе за матеріальне і очікує від ідола виконання прохань і примноження.
Тому, якщо людина служить лише багатству і поклоняється матеріальному, вона губить свою душу. Святитель Іоан Златоуст це місце із євангеліє тлумачить і каже, що можна бути багатим, але не служити ідолу, можна матеріальне використовувати на милосердя і додає, що багатство робить нас полоненими, рабами і помрачає нам розум (Бесіда 21, пояснення 6:24).
Ми розуміємо, що гроші – це папір, золото, срібло – лише метал, але якщо людина ціллю життя ставить лише збагачення і її розум та серце бачить лише багатство, то вона – раб гріха. Матеріальні цінності не зло, зло – те, як ми ставимося до земного.
І далі Господь вказує нам свій промисел про нас, що Його турбота і любов до нас безцінні, бо Христос турбується навіть про природу. «Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть і не збирають в житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Чи ви ж не багато кращі за них?» (Мф.6:26). «Подивіться на лілії польові» (Мф.6:28). Цими словами Господь показує турботу про весь світ і тим більше про людину.
Церква знає багатьох людей святих, які були багаті, але їхнє матеріальне послужило їм на спасіння. Царі, князі будували храми, монастирі, лікарні і жертвували на діла милосердя.
Такі святі як великомученик Георгій Побідоносець, великомученик Пантелеймон і багато інших святих роздавали повністю своє майно. Приклад Волинського святого князя Ніколи Святоші, який будучи людиною не бідною, знатною, допомагав та жертвував свої багатства, а в кінці вирішив піти в монастир і жив простим ченцем у бідності і простоті. Це живе свідчення того, що матеріальне допомогло людині знайти спасіння.
Тому бідність чи збагачення не спасають людину і її душу, а життя в Бозі і виконання тих заповідей, які залишив нам Господь. І бідний не повинен спокуситися багатством ближнього, а багатий повинен служити від достатку свого. Але ніщо не повинно стати на заваді спасіння душі.
Тому дорогі брати і сестри, дай Боже все наше життя служити Богові, любити і виявляти старанність і знайти Царство Небесне. Амінь.
Прот. Георгій Віхоть,
клірик кафедрального собору
Всіх Святих землі Волинської
(Луцький кафедральний округ)
