Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
«Поюще твоя чудеса, восхваляем тя, всехвальне Николае: в тебе бо Бог, в Троице прославляемый, дивно прославися. Но аще и попремногу составленныя от души псалмы и песни приносим ти, Чудотворче святый, ничтоже творим равно дарованию чудес твоих…»
Сьогодні, дорогі браття та сестри, Свята Православна Церква вшановує пам’ять святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійського. Цей день наш народ святкує так, як дванадесяті свята, і це недивно, адже на нашій землі святитель Миколай по-особливому шанований, адже він завжди був швидким помічником і молитовником. За це народ любить його та називає Миколою Угодником.
Що ми знаємо про земне життя святителя Миколая? Майже нічого. Є його житіє з розповідями про різні чудеса, проте багато з цих оповідань запозичені з житія іншого святого, Миколи Сіонського, що жив у VI столітті. Жодне історичне джерело IV століття не згадує про Миколая, архієпископа Мир Лікійського. У житії святителя Миколая розповідається про те, як він брав участь у I Вселенському Соборі (325 р), на якому вдарив єретика Арія, за що був позбавлений сану, але згодом відновлений у єпископському служінні. Цей епізод відсутній у документах Собору, які дійшли до нашого часу. Більше того, серед підписів 318-х учасників Собору немає підпису архієпископа Мир Лікійського Миколая. Можна, звичайно, припустити, що підписи збиралися саме в той момент, коли святитель Миколай був позбавлений сану Отцями Собору. Але, як би там не було, будь-якого документального підтвердження епізоду з Арієм ми не маємо.
Чи означає все сказане, що житіям взагалі не можна вірити? Зовсім ні! Тому що від житій не завжди можна вимагати історичної достовірності, на яку вони, зрештою, і не претендують. Житіє розповідає нам, передусім, про значимість святого для Церкви і церковного народу та дає нам його духовний образ.
З житія святителя Миколая ми дізнаємося, що він народився в другій половині III століття в м. Патари Малої Азії, в області Лікії (зараз м.Демре в Туреччині). Дбав про бідних та допомагав усім, хто потребував матеріальної підтримки. Розповідається, наприклад, що він поклав три мішечки із золотом на вікно будинку однієї сім’ї, яка була на межі морального занепаду. Та скільки людей і в наші дні можуть підтвердити, що через молитву до святителя Миколая вони отримали несподівану матеріальну допомогу.
З житія ми дізнаємося, що святитель допомагав людям, які були в біді на морі. Але і в наші дні чимало випадків, коли народ, що потрапив на штормові бурі, бачив святителя Миколая, який приходить йому на допомогу. І, напевно, кожен християнин, який шанує святого Миколая, може розповісти з власного досвіду, як Миколай Угодник допоміг йому у тій чи іншій ситуації.
Був такий випадок у житті схимонахині Філарети, яка померла у 2017 році. Матушка жила на Сумщинні. Одного разу вона розповідала своїй келійниці матушці Арсенії, що в 1932 -1933 роках був настільки великий голод, що їсти не було взагалі нічого.
“Батько гілок з липи напиляє, в пічку покладе, розпаримо, а потім сядемо кругом гілок і кору, як кролі гриземо. Кормились корою з липи! І мама бачить, що не зможе зберегти дітей живими, вирішила вивезти дітей на вокзал у Суми, і каже: “Посидіть дітки тут”. А сама почала плакати і пішла, нічого нам не пояснивши. У мами була надія, що нас хтось як безхатьків забере і повезе в інтернат. Там хоч трішки чимось годували. Ми, – говорить матушка Філарета, – сиділи, сиділи, а мами немає. Пішли на базар, а там порожньо, нічого немає. Посідали на лавки і ніжками голодні гойдаємо. Раптом приходить дідусь якийсь. Біленька борода, такий приємний на вигляд і каже:
– Дітки, ви напевно їсти хочете?
– Хочемо, дідусю.
І він дістає велику гарячу паляницю і дає нам. Ми наїлися. Я була найстарша і кажу: Давайте будемо помаленьку додому йти. Пішки ми прийшли аж ввечері додому. Стукаю у двері і відкриває їх мама. Вона упала перед нами на коліна, розплакалася, обійняла нас, а потім через деякий час ми з мамою пішли до храму. І як тільки зайшли в церкву, там стояла в ріст ікона святителя Миколая. Я як закричу: Мама! Це той дідусь, який нам хліб давав на базарі. І, дійсно, звідки тоді взяти було гарячого хліба на базарі холодного міста.
Такі чудеса, дорогі браття та сестри, святитель Миколай показував і показує народові Божому. Нас відділяє від святителя Миколая майже 1700 років, але протягом всього цього часу його пам’ять зберігається в Церкві, тому що він прожив дивне життя, а гарячою вірою своєю наблизився до Бога настільки, що Він дарував йому особливу силу ─ силу творити чудеса. Цим і пояснюється той феномен, що людина, про яку ми не знаємо майже нічого в історичному плані, давно вже стала найпопулярнішим святим християнського світу. Навіть багато не християн звертаються до святителя Миколая з молитвою – і отримують допомогу.
До цих пір нетлінні мощі святого спочивають у місті Барі, що в Італії, виділяють ароматне і цілюще миро, а тисячі людей отримують від нього зцілення.
Що було основою його життя? Тропар всі добре знаємо: у ньому ми називаємо святителя «правилом веры и образом кротости». Краще сказати неможливо – весь сенс життя святителя полягав у тому, що він показав себе правилом віри і був прикладом смиренності.
Будемо молитися святителю, щоб він ніколи не залишав нас. Будемо звертатися до нього не тільки в критичні моменти, але і в повсякденному житті. Досвід віруючих показує, що святитель Миколай відгукується навіть на прохання і в малозначних речах. Він, безсумнівно, один з найдієвіших наших помічників, що стоять біля престолу Божого і моляться за нас грішних.
“В память вечную будет праведник” (Пс. 111.6). Такі слова сказав святий пророк і цар Давид ще в Старому Заповіті. І, дійсно, так є, бо є імена, які не стирає з пам’яті людини навіть час. Це імена святих угодників Божих, у їх числі є й ім’я святителя Миколая. Амінь!
прот. Іоанн Піпаш,
настоятель Свято-Іоанно-Богословського храму, м. Луцьк
