Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Сьогодні Церква Христова відзначає пам’ять Архістратига Божого Михаїла та всіх Небесних Сил безплотних.
Кого ж ми шануємо та які сили згадуємо, часто лунає запитання від людей, які не надто замислюються про зміст Церковних святкувань.
«Ну Михайла, та й Михайла», а якого саме, далеких від храму людей не дуже бентежить. Проте, якщо замислитись та перейнятись змістом великого свята, стає зрозумілим, що сьогодні ми згадуємо святих, безтілесних творінь Всевишнього Господа, які безперестанно служать Його святій Волі.
Службові Духи, така назва часто зустрічається в творіннях святих Отців та Вчителів Церкви. Але кому ж вони служать та які завдання виконують…
Зрозумілим є те, що служіння Господу є основою буття Святих Ангелів, але також, ми розуміємо, що милосердний Господь поставив цих небесних хранителів, у всьому й завжди, піклуватись про кожного з нас, як найвище творіння Небесного Творця.
Уявіть собі, друзі, Ангели Небесні, виконуючи волю Господа, служать нам, недостойним, у тернистій дорозі нашого життя, яка й має привести нас до спасіння.
Ангели, святі Ангели і вдень і в ночі, у холод і спеку, перебувають біля кожного з нас, біля наших святих храмів, для того, щоб захищати нас та наставляти на спасительний шлях.
Проте, не всі Ангели підкорились волі Нашого Творця. Денниця, найвищий, найсвітліший Ангел, який був найближчим до Бога піддався гордині, яка посіялась у його думках. Взявши з собою частину невірних ангелів, він дав виклик Богові та був переможений Небесним військом, яке очолив архангел Михаїл.
«Хто, як Бог?» – ці слова ми можемо спостерігати на щиті, з яким зображений архангел на іконах, і сьогодні це питання є спрямованим не тільки до денниці, але й до тих хто продовжує безумно слухати його нечестиві повеління.
Тисячі років земної історії, скільки вони вміщають у себе людей, які хотіли стати новими «денницями», підкорити світ, зробити всіх рабами, схилити перед собою рід людський, змусити поклонятись, як Богові. Люди, які повністю віддали себе сатані, думали, що їх чекає краща доля, вважали, що коли вони будуть на стороні денниці, то зможуть перемогти любов, здолати Чистоту віри, зайняти місце Творця.
Але милосердний Господь продовжує захищати християн своєю спасительною силою та вручаючи рід людський під охорону усього Небесного воїнства.
Проте сьогодні, мене бентежить ще одне питання – чи віддячую я своєму Ангелу Хранителю, за його постійну турботу за мене грішного?
Скільки разів ми, недостойні, соромили небесних заступників своїми справами? Скільки разів, змушували своїх ангелів відвертати їхні небесні очі від нашого гріховного життя? Скільки разів, щоденно, так, саме щоденно ми обирали сторону денниці? Скільки всього бачив наш Ангел Хранитель, того таємного, гріховного життя, яке ми приховуємо від усього земного світу?
Так, ми каємось, так ми ходимо до Сповіді й Святого Причастя, але буває така мить, коли говорячи слово «Каюсь» подумки, ми вже хочемо повернутись до нашого улюбленого гріха, який, як польовий ріп’ях хоче найдужче приклеїтись до нашої душі.
Що ж тоді робить наш Небесний Хранитель? Продовжує виконувати свою місію, оберігати, захищати та сподіватись, що в один прекрасний момент ми оберемо життя без нечистої сили, життя без лицемірства, без прокльонів, без брехні й образ. Життя, яке буде вести нас до Царства Небесного.
Святі Ангели, скільки ви бачили людського гріха, скільки ви бачили нашого падіння, скільки бачили людської зради й безумних, гріховних діянь, проте ви не відвертались від нас, а всіма силами, з повелінням Отця Небесного, намагались та намагаєтесь захистити нас від пекельних мук.
Допомагайте нам, тримайте нас у своєму небесному покровительстві, продовжуйте вести нас тернистим шляхом до нашого Небесного Отця, а ми, в свою чергу та з вашою допомогою, будемо намагатись боротися проти денниці, боротись проти його пекельного війська та йти за вами, наші Небесні Покровителі, до Царства Небесного. Амінь.
Священник Євгеній Срібний,
клірик храму на честь
преподобного Амфілохія, чудотворця Почаївського
с. Боратин
(Луцький центральний округ)
