“Смиривши постом душу мою”, – говорить Давид Псалмоспівець. Мета кожного християнина – підготувати свою душу до вічності, життя з Господом, тому ми повинні старатися смирити свою душу, стишити пристрасті, а вони гаснуть тільки лише через піст та молитву. Смирення – найголовніше для спасіння душі, все інше: подвиги, пости, молитва, поклони – це засоби, шлях, яким душа йде до смирення.
Є такі “подвижники”, які накладають на себе суворий піст, а самі згорають у пристрастях – гніві та ненависті до ближнього, такий піст Господу неугодний. Під час посту стриманість повинна бути у всьому: їжі, вчинках, словах, бажаннях… Що таке стримання у бажаннях? Ось, наприклад, людина любить м’ясо, а заради Господа зовсім його не їсть, так, як монахи. Інша людина вирішує ніколи не дивитися телевізор… Усе це – подвиги. У боротьбі з пристрастями людина виробляє терпіння, силу волі, а головне – смирення.
Заради Господа можна будь-який подвиг здійснити – кинути палити, пити, перестати дратуватися, і Господь за ці подвиги дарує благодать, наповнює душу радістю та спокоєм, відкриває сенс життя. Дехто вважає, що такі подвиги стримання можна самим, без Господа здійснювати. Але це у нас гордість говорить, життя показує інше. Багато відомо випадків, коли людина не могла кинути пити, палити, лихословити, що тільки не робила: і на свою волю покладалася, і друзі допомагали, і близькі, деякі кодувалися… Усе даремно. І лише тільки, коли людина зверталася до Господа, Матері Божої, каялась, просила допомоги, обіцяла виправитися, Господь давав сили на боротьбу, і життя людини змінювалося.
Душу і тіло лікує піст. Піст – стояння на сторожі, боротьба зі злими духами, пристрастями. І якщо підійдуть до душі біси зневіри, відчаю, туги, гніву, ревності, звернися у молитві до Господа, проси сил на боротьбу та готуй постом свою плоть до битви: обтяженому воїну не здолати ворога. До стримання закликає нас Церква, до стримання закликає Господь.
З книги «У піст»
Про піст
Піст відображає спокуси, прикрашує тих, хто несе подвиг благочестя, його супроводжують тверезість та скромність.
Святитель Василій Великий
Бідний піст! Скільки він терпить докорів, наклепів, гонінь! Але все з милості Божої стоїть. Та й і як по-іншому? Підпора міцна! Господь постився, Апостоли постилися, і при тому – не мало, але, як говорить про себе Апостол Павло: “в пощениих многащи” (2 Кор.11, 27); і всі святі тримали суворий піст, тому якби нам дано було оглянути райські обителі, ми не знайшли би там ні одного, хто цурався посту. Так і слід. Порушенням посту втрачений рай, – підняття суворого посту повинно стояти у числі засобів для повернення втраченого раю. Мати наша, Свята Церква, жаліслива, хіба мачуха нам? Чи стала би вона накладати на нас такий тяжкий та непотрібний тягар? А ось накладає! Правильно, бо по-іншому не можна. Підкоримося ж… Та і всі, хто хочуть спастися, підкоряються… Хто ж відмовляється від посту, правильно, тому не дорогим є спасіння.
Святитель Феофан Затворник
Ті, хто відкидають піст та женуться за розкішшю, як за блаженством, тягнуть за собою великий рій лих і, окрім того, пошкоджують свої тіла.
Святитель Василій Великий
Хто поститься істинно та нелицемірно, той наслідує Христа, на землі уподібнюється Ангелам, наслідує пророків, входить у спілкування з Апостолами, посередництвом посту, досягнувши переродження своєї природи, робиться із неправедного – праведним, зі злого – добрим, з нечистого – благочестивим і таким чином зберігає у собі Христа, найцінніший скарб життя…
Святитель Іоанн Златоуст
Слава Господу, що Він дав нам покаяння, і покаянням усі ми спасемся, без винятку. Не спасуться тільки ті, які не хочуть каятися, і у цьому я бачу їх відчай, і багато плачу, шкодуючи їх. Вони не пізнали Духом Святим те, яким великим є Боже милосердя. А якщо би кожна душа знала Господа, то знала би, як сильно Він нас любить, то ніхто би не тільки не впадав у відчай, але навіть і не поремствував би ніколи.
Усяка душа, яка втратила світ, повинна покаятися, і Господь простить гріхи, і буде тоді радість на душі та мир, і не треба інших свідків, але Сам Дух є свідком того, що гріхи прощені. Ось знак прощення гріхів: якщо ти зненавидів гріх, то простив тобі Господь гріхи твої.
Якщо всі би люди покаялися і берегли заповіді Божі, то рай був би на землі, бо Царство Боже всередині нас. Царство Боже є Дух Святий, а Дух Святих і на небі і на землі той самий.
Преподобний Силуан Афонський
Песнопения 1-й седмицы Великого поста
Господи, спасительное воздержание двоеденствующе вопием Ти: умили сердца нас, рабов Твоих, и приими сущия со страхом молитвы наша, подая нам благотеченное поста поприще, очищение и велию милость.
«Господи, второй день пребывая в спасительном воздержании, мы взываем Тебе: пошли умиление в сердца Твоих рабов и прими молитвы наши, приносимые со страхом, даруй нам успешно пройти путем постным, очищение и богатую милость».
Из службы вторника первой седмицы
Трезвися, бодрствуй, воздохни, прослезися, постом все бремя греха душе отвергни, теплым покаянием отбегни огня, и плачем страстей плачевную ризу раздери, одежду Божественную приемлющи.
Из службы вторника первой седмицы
Кто огнь угаси? Кто затче уста зверей? Пост, отроки из пещи избавлей, и пророка Даниила от львов снеди: егоже лобызаим и мы братие.
«Кто погасил огонь? Кто заградил пасти диких зверей? Пост, который избавил отроков от сгорания в печи, а пророка Даниила – от съедения львами. Облобызаем же и мы, братья, этот пост».
Из службы вторника первой седмицы
Аще и согреших, Спасе, но вем, яко человеколюбец еси, наказуеши милостивно, и милосердствуеши тепле: слезяща зриши, и притекаеши яко Отец, призывая блудного.
«Хотя и согрешил я, но знаю, что Ты человеколюбив, Спаситель: наказываешь милостиво и горячо переживаешь, видишь меня плачущим и бежишь навстречу, как Отец, призывая блудного сына».
Из Великого Канона св. Андрея Критского
Андрее честный, и отче треблаженнейший, пастырю Критский, не престай моляся о воспевающих тя, да избавимся вси гнева, и скорби, и тления, и прегрешений безмерных, чтущии твою память верно.
Тропарь святителю Андрею Критскому, вошедший в Великий Канон
Переклад з рос. Любові Максимчук
