Починаючи свій християнський шлях, християнин-початківець стає заручником бідності власних знань про православну віру. Хочеться у всьому поступати як годиться християнинові, а ось як годиться – не завжди зрозуміло.
Звернення до сучасних джерел інформації часом навіть більше ускладнює пошук потрібних відповідей. В інтернеті матеріалів на цю тему в такому обсязі, що за все життя не перечитати, а полиці в книжкових крамницях вражають багатством православної літератури. Дуже легко загубитися в такому морі інформації.
Пропонуємо вам вісім кроків, які допоможуть правильно вибудувати своє духовне життя й зміцнюватися у вірі.
Вивчення Святого Письма
Святе Письмо – це джерело Божественного Одкровення, з нього ми дізнаємося про Бога і Його заповіді. Основа християнського віровчення – Євангеліє, назва ця перекладається як «Блага вість». Вона дана всім людям, кожен може вивчати Євангеліє і осягати вчення Христове, яке в ньому міститься. У християн немає ніяких таємних знань про Бога, ми черпаємо знання зі сторінок Святого Письма. І для священика, і для мирянина Євангеліє однакове, і всі в однаковій мірі призвані виконувати ті заповіді, які дав Господь. Тому для християнина важливо читати і вивчати Святе Письмо.
Читання варто починати з Нового Завіту, з Євангелія, щодня прочитуючи хоча б по одній, а краще по кілька глав. Втім треба пам’ятати, що вдумливе його вивчення не передбачає поспішності. Тому зовсім не зайвим буде паралельно з читанням Святого Письма користуватися тлумаченнями святих отців, в яких глибоко розкривається суть євангельських оповідань.
Особиста молитва
Для християнина дуже важливо навчитися правильно молитися, оскільки молитва – це стрижень духовного життя, живе спілкування з Богом. Починати треба з найпростішого – молитви «Отче наш», яку дав нам Господь Ісус Христос. Незважаючи на гадану простоту, ця молитва дуже глибока за своїм змістом і фактично охоплює все життя людини. «Отче наш» – це та молитва, яку кожен християнин повинен знати напам’ять.
Звичайно, можна молитися і своїми словами, просячи у Господа потрібне для душі та тіла і дякувати за милості. Але буде правильним вдатися до багатовікового молитовного досвіду Церкви, який міститься в різних молитвах, написаних святими отцями. З таких молитов складено спеціальні збірники – молитовники. У них містяться ранкові та вечірні молитви, молитви, які читаються перед Святим Причастям, і багато інших. Почавши з регулярного читання «Отче наш» вранці і ввечері, закріпивши це діяння як обов’язкове духовне заняття, можна приступати до читання ранкових і вечірніх молитов з молитовника. Спочатку може бути важко прочитувати всі молитви, тому можна додавати їх потроху.
Молитви написані церковнослов’янською мовою, що спочатку може створювати певні складності – тексти можуть бути не цілком зрозумілі, а місцями навіть зовсім незрозумілі. У цьому випадку варто звернутися до молитвословів з тлумаченням, розібрати молитви, користуючись паралельним перекладом. Бездумне повторення незрозумілих слів і виразів не приносить ніякої духовної користі.
Молитви – це не заговори або заклинання, а благоговійна бесіда з Богом. Очевидно, що розмовляти треба усвідомлено, інакше є ймовірність бути не почутим. Також необхідно пам’ятати, що суть – це не механічне вичитування молитов, а сама молитва, з увагою, зосередженням і розумінням прочитаного.
Участь у богослужіннях
Молитва буває не тільки особиста, а й загальна. Церква – це не тільки будівля храму, який ми звикли так називати, але, в першу чергу, це спільнота християн на чолі з Ісусом Христом. Господом і апостолами ми навчені збиратися разом для молитви й подяки Богові. Тому однією з практичних сторін духовного життя православних християнин є участь в спільному богослужінні. Православне богослужіння неймовірно цікаве й глибоке за своїм змістом. Воно дуже символічне, жодна дія не відбувається «для краси», в усьому укладений глибокий зміст. По мірі вивчення складу й порядку служби приходить розуміння вміщених в богослужбових діях глибини, сенсу й величі. Для вивчення церковних служб існує безліч посібників в різних форматах.
Не варто бентежитися через те, що спочатку незрозуміла мова богослужіння, адже воно відбувається церковнослов’янською мовою. Вона, як і будь-яка мова, для повного розуміння вимагає поглибленого вивчення. Але на першому етапі буде цілком достатнім вивчити переклади богослужбових текстів з поясненнями до них.
Головне православне богослужіння – це Божественна літургія. Також її називають Євхаристією, що в перекладі з грецької означає «подяка», адже подяка Богу є головним змістом цього богослужіння. Під час літургії віруючим під виглядом хліба й вина підноситься істинне Тіло і справжня Кров Господа нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів та на життя вічне (Ін.6: 48-54). Сам Спаситель показав приклад першої Євхаристії, зробивши Таємну вечерю зі своїми учнями, і вперше причастивши їх.
Саме з Літургії і варто починати своє знайомство з православним богослужінням. Участь в Євхаристії – життєво важлива для православного християнина справа. Традиційно християни збираються для спільної молитви у недільний день, який іменується малою Пасхою, і причащаються Святих Христових Тайн за Божественною літургією.
Вивчення основ православної віри
Духовна спадщина Церкви неймовірно широка – догматика, канони, твори святих отців та багато іншого. Поглиблене вивчення богословських дисциплін є завданням для священнослужителів, богословів, але також цілком доступне кожному бажаючому. Початківий християнин ризикує загубитися у великій кількості інформації, якщо почне хапатися за все відразу. Якою б цікавою й привабливою для читання не була запропонована в різних джерелах інформація, починати треба з малого. Не можна відразу годувати немовля твердою їжею, спочатку він росте на молоці матері.
Самостійне вивчення основ Православ’я варто почати з «Символу віри» та пояснень до нього й Таїнств Православної Церкви. Корисним буде і ознайомлення з православним календарем – святами, постами, житіями святих.
Покаяння як переосмислення і зміна життя
Починаючи християнське життя, людина повинна задуматися про те, як вона жила до цього моменту, і як повинна жити далі. Критерієм для такого осмислення власного життя є Євангеліє, вчення Христове. Приймаючи Христа як Спасителя, людина приймає й умови порятунку. Бог рятує нас, але не без нашої участі. Умови порятунку – це покаяння в гріхах, виправлення і життя за заповідями Божими. Не можна стояти в гріху, називаючи себе християнином. Гріхи слід визнавати і намагатися більше до них не повертатися.
Таїнство Покаяння дає можливість християнину отримати прощення гріхів від Бога для подальшого виправлення. Сповідь приймає священик, який є свідком покаяння людини перед Богом. Вислухавши сповідь, він робить видимий знак відпущення гріхів – читає дозвільну молитву.
Самоспостереження
Християнин повинен бути уважним до себе, до своїх вчинків і відносин з іншими людьми. Те, що здавалося простим і звичним до звернення до віри, може стати неприпустимим для християнина. Такі «повсякденні» гріхи як осуд, марнослів’я, роздратування, гнів, лихослів’я і багато інших – це те, з чим доведеться щодня боротися. І тут без самоспостереження ніяк не обійтися. Доведеться бити себе по руках і прикушувати язик, намагаючись виключати ці гріхи зі свого повсякденного життя. Тут допоможе щира молитва й регулярна сповідь. Чим більше старанності в чесноті, тим більше й допомоги від Господа.
Добрі справи
Вивчаючи Євангеліє, ми зустрічаємо слова Христа: «Заповідь нову даю вам, щоб ви любили один одного; Як Я вас полюбив вас, так і ви любіть один одного. По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою»(Ін.13: 34-35). Вчення Христове в першу чергу про любов. «Любов є виконання закону», – пише апостол Павло (Рим.13: 10).
Любов без добрих справ немислима. Християнин покликаний Спасителем любити ближнього: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мк.12: 31). Близький – це не тільки родич або друг, а кожна людина, що зустрічається на життєвому шляху. Любов до ближнього – це не просто слова, а, в першу чергу, справи. Справи, на які штовхає віра, бо «віра без діл мертва» (Иак.2: 26).
Добро можна робити завжди і всюди, тому немає необхідності проводити спеціальну класифікацію добрих справ. Завжди, коли є можливість зробити добро, потрібно намагатися робити його на славу Господа.
Набуття духівника
Християнину-початківцю може бути досить складно в духовних питаннях. Духовне життя сповнене «підводних каменів» і складнощів. Чим більше людина прагне бути ближче до Бога, тим сильніше озброюється на нього лукавий. Бісівські підступи можуть бути витонченими й хитрими, непомітними на перший погляд. З досвідом приходить духовна увага і бачення. Християнин – це воїн, який знаходить досвід в битвах з невидимим супротивником. Але як воїну потрібен досвідчений командир, так християнинові потрібен наставник – духівник. Це священик, який буде допомагати рости духовно, наставляти у вірі та благочесті, приймати сповіді.
Як знайти духівника?
Потрібно старанно молитися, щоб Господь допоміг у цій справі. Важливо не соромитися звертатися з духовними питаннями до священиків у храмі. Не потрібно боятися відвернути священика від потенційних «важливіших питань». Відповіді на духовні питання прихожан – прямий обов’язок приходського священника. Якщо спілкування зі священиком складається, і поради його допомагають духовному зростанню, то, можливо, це і є той самий довгоочікуваний духівник.
