Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
«Як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо змінюють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6, 16-18).
За допомогою посту ми можемо побачити світ іншими очима — побачити те, що Господь називає Царством Божим всередині нас. Ми покликані удосконалюватися протягом життя, тому і перші слова проповіді Іісуса Христа були такими: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мф.4:17). Проте ми не повністю можемо зрозуміти, що таке покаяння.
В загальному, покаяння — це дар Божий, шлях поступового, терплячого перетворення життя. І цей шлях неможливий без посту.
Сьогодні, 17 березня (за новим стилем), Церква Свята вшановує пам’ять преподобного Герасима Йорданського.
Святий з юних літ відрізнявся винятковим благочестям. Прийнявши в своє серце виключно помисел про Бога, преподобний пішов у Йорданську пустелю.
З плином часу, зібравши навколо себе велике число однодумців та прихильників, Герасим Йорданський заснував обитель, де словом і ділом своїм показував для оточуючих щоденний подвиг земного життя. П’ять днів на тиждень кожен житель монастиря проводив на самоті, кожен у своїй келії, займаючись рукоділлям і молитвою. У ці дні пустинники не їли вареної їжі й навіть не запалювали вогонь, а харчувалися сухим хлібом, корінням і водою.
У суботу та в неділю всі збиралися в монастирі за Божественною літургією і долучалися до «Святої трапези», причащаючись Тіла і Крові Господа нашого Іісуса Христа. Кожен мав тільки вбогий одяг, рогожу, на якій спав, і посудину для води. Йдучи з келії, двері не замикали, щоб всякий, хто прийде, міг увійти, відпочити і взяти будь-що з їх мізерних запасів.
Сам преподобний Герасим виявляв високий зразок подвижництва. У Великий піст він не їв нічого до світлого дня Воскресіння Христового, підтримуючи свої сили лише Святим Причастям.
Неодноразово святий своїм смиренням привертав до себе в пустиню навіть диких звірів. Одного разу преподобний Герасим зустрів лева, який страждав від численних кривавих ран та дивом вилікував його. Могутній звір після цього залишився жити з пустинником і з тих пір ходив за ним всюди і служив йому, як домашня тварина. Після смерті старця лев помер від туги на його могилі. До цих пір саме царя звірів – лева, зображають на іконах біля ніг преподобного Герасима Йорданського.
Що ж саме хоче сказати мати-Церква кожному із нас життям святого Герасима?
Піст — це час, коли ми маємо надбати головну християнську чесноту — смирення, тобто не потрібно пишатися своїм постом, хоч яким би тяжким він не був. Не слід самовозвеличуватися від своєї звершеної молитви. Саме у преподобного Герасима ми можемо взяти приклад такого благочестивого смирення.
Сьогодні ми з Вами не живемо самітниками в пустелі, ми існуємо серед людей. Але для того, щоб визнати та спокутати свої гріхи нам не обов’язково усамітнюватись серед безмежних пісків. Великим є подвиг тих, хто віддаляється в пустелю, але ще більший подвиг тих, хто живе в місті, як в пустелі.
Дорогі брати і сестри, у цей день Церква нагадує нам такі слова нашого Спасителя: «… я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння…» (Мф. 9:13). Саме цими словами Господь ще раз показує нам своє безмежне милосердя, говорячи, що немає такого гріха, крім нерозкаянного, який би Він нам не простив.
Отож, будьмо смиренними, щиро каймося та просімо у Бога милості Його, щоб, подібно преподобному Герасиму Йорданському, своїм постом та молитвою підкорювати собі будь-якого звіра.
Преподобний отче Герасиме, моли Бога за нас!
Прот. Сергій Сіжук
клірик храму Різдва Пресвятої Богородиці
м. Камінь – Каширський (Воля)
