Батюшка, прошу відповісти на питання: що означає фраза у Першому Соборному посланні Святого Апостола Іоанна Богослова (5:17) про те, що “всяка неправда є гріх, але є гріх не до смерті?”
Відповідає Ієромонах Іов (Гумеров):
Гріхом є всяке відступлення від заповідей Божих і порушення закону Божого (ділом, словом та навіть думкою). В іншому місці того ж Соборного послання апостол пише: гріх є беззаконням (1Ін.3:4). Гріхи бувають вільні та невільні, які звершуються через незнання або необережність. Серед вільних гріхів особливо виділяють гріхи смертні. До них належать: свідоме та умисне відпадання від віри, наполегливе заперечення Бога, ненависть та злоба до людей (той, хто не любить брата, перебуває у смерті; 1Іоан.3:14), зухвале нехтування заповідей Божих. Вони звершуються через глибоке укорінення людини в гріху та відданості злу. Смертні гріхи знищують у людині любов до Бога та роблять її мертвою для сприйняття Божественної благодаті. Найбільшим гріхом є гріх проти Святого Духа (Мф. 12:31 32; Мк. 3: 28-30. Лк. 12:10). Він не прощається.
Св. апостол Іоанн Богослов говорить про те, щоб молилися за тих, хто грішить не до смерті. За тих же, хто скоює гріх до смерті, не дає такої настанови, але і не забороняє прямо. Їх наполегливе відкидання істини, невір’я, жорстокість та черствість у гріху робить молитву за них, як правило, безплідною. Найдієвішими ліками для них є, на жаль, скорботи.
Доречне питання: чому не всім таким грішникам посилаються скорботи? Господь, який бачить стан серця кожного, знає про те, хто навернеться до покаяння, а хто ще більше озлобиться. І на таких людей простягається Божественна любов. Оскільки й участь нерозкаяних грішників не є однаковою і покарання будуть залежати від міри злодіянь, то Бог не хоче, щоби збільшувалися їх муки. Для тих же, хто здатний духовно відродитися, скорботи є великою та спасительною Божою милістю.
