Чому апостол Фома не повірив відразу? Чому нас вчить його приклад? Як може сучасна людина свідчити про Бога?
Відповідає митрополит Антоній (Паканич) напередодні Фоминої неділі.
– Багато християнських письменників протягом століть намагалися розглянути епізод про невіру Фоми з усіх точок зору, зрозуміти сумнів Фоми, усвідомити поблажливість до нього Христа, побачити моральні уроки для кожного з нас. Чому апостол Фома не повірив відразу?
– Фома відрізнявся від інших апостолів крайнім завзяттям і гарячністю: коли Христос напередодні Пасхи страждань сказав учням про своє бажання йти до померлого Лазаря, всі апостоли промовчали, можливо, борючись з сумнівами – іудеї тільки що намагалися вбити його (Ін. 10:31). Фома ж поривчасто говорить апостолам «підемо і ми помремо з Ним» (ін. 11:16).
Також і в Сіонській горниці, при майже повному мовчанні апостолів, Фома ставить Христу питання, що показує, наскільки він серйозно сприймав те, що відбувається: “Господи! не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати шлях?” (Ну. 14:5). Тобто він все хотів знати точно про порятунок, тому що його цілісний характер вимагав повної віддачі найголовнішому в житті, і він все уточнював, щоб бути впевненим у своєму виборі. Тому промислительно, що саме Фома був відсутній при явищі воскреслого Христа апостолам (ін. 20:24). Адже якщо він був упевнений, що хоче віддати життя за Христа, йому потрібно було особисто переконатися в тому, що Ісус воскрес і тому він є Господь і Бог (ін. 20:28).
Людина тоді лише не йде шляхом апостола Фоми, шляхом утвердження у своїй вірі, коли він заради неї не тільки не збирається віддавати своє життя – він його не планує навіть змінювати.
– Наші невіруючі співвітчизники, за їх визнанням, Христа не зустріли, та й не можуть розгледіти його в житті тих, хто говорить про нього і наполягає на його воскресінні. Як же їм зустріти Ісуса сьогодні?
– Для людини є тільки одна можливість зустріти Христа – почати свій шлях до нього, і він обов’язково прийде в життя цієї людини, допоможе в найважчу хвилину, підкаже тому, хто потребує допомоги. Люди, які говорять, що нібито немає зараз чудес, просто не намагалися зустріти Христа у своєму житті. Ті, хто прагнув, можуть згадати безліч чудових випадків зі свого життя і з життя своїх близьких. Тільки потрібно намагатися розгледіти Христа в своєму, а не в чужому житті, пам’ятаючи добре святоотцівське слово: «Знай себе, і досить з тебе».
– Як сучасна людина може свідчити про Бога?
– Точно так само, як і в інші часи: своїм життям. У афонських старців є приказка: “не починай сам говорити людям про Бога – живи так, щоб вони тебе про нього запитали“. Це дуже просте, приблизне пояснення слів Спасителя: “так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі справи і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:16). А до свідчення справою потрібно завжди вміти додати і свідчення словом, як про те говорив апостол Петро: “Будьте завжди готові всякому, що вимагає у вас звіту у вашому сподіванні, дати відповідь з лагідністю і благоговінням. Майте добру совість, щоб … були осоромлені ті, хто засуджує ваше добре Житіє у Христі” (1 Пет. 3:15–16).
Розмовляла Наталія Горошкова
Переклад Любові Максимчук
