19 серпня за новим стилем (6 серпня за старим) Свята Православна Церква святкує День Преображення Господнього. Це свято встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор.
Історія свята: богослужбові тексти на честь Преображення створювали святі
Преображення Господнє вшановувалося християнами вже в IV столітті. Про це свідчать повчання прп. Єфрема Сирина та свт. Іоанна Златоуста. Існування свята в IV столітті вказує на те, що початок його має відноситись до попередніх трьох століть християнства.
З VII століття дійшло до нас слово на Преображення Господнє прп. Андрія Критського (635-680 рр.). В цьому слові термін «Преображення» розглядається не тільки в догматичному сенсі, а й у сенсі урочистого свята Церкви.
У VIII столітті прп. Іоанн Дамаскін і прп. Косма Маіумський склали ряд стихир і канони, якими Православна Церква прославляє подію свята і нині.
Євангельське оповідання: бесіда пророків з Месією
Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матфея (17: 1-6), Марка (9: 1-8), Луки (9: 28-36).
Євангелісти оповідають, що Господь пророчо сказав: «… Істинно кажу вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі» (Мк. 9: 1). Через шість днів Він узяв трьох своїх найближчих учнів – Петра, Якова та Іоанна – і піднявся помолитися разом з ними на гору. Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він «преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло».
гора Фавор сьогодні
І з’явилися перед ними старозавітні пророки – Мойсей та Ілія. Потім їх осінила світла хмара й вони почули з неї голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте. Апостоли злякалися і впали на землю, а Іісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Встаньте й не бійтеся. Коли ж учні підняли свої очі, то нікого, крім Іісуса, не побачили.
Господь заборонив їм розповідати про те, що вони побачили до того часу, поки Син Людський не воскресне з мертвих.
Богословське тлумачення: На Фаворі преобразився Іісус Христос – істинний Бог й істинна людина
Преображення – явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом з світлої хмари Святого Духа – є одкровенням всіх іпостасей Святої Трійці.
Ця євангельська подія показує, що в Іісусі Христі з’єднані два єства, тобто природи: божественне і людське. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалася, але з’явилася в Його людській природі. За словами святителя Іоанна Златоуста, воно відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє пришестя Христа на хмарах у славі з ангелами».
Символічним є й явлення пророків Мойсея та Ілії. За висловом того ж святого Іоанна Златоуста, «один померлий (ред. – Мойсей) і інший, котрий ще не пізнав смерті, (ред. – Ілія, який вознісся живим на колісниці в небо)», постали для того, щоб показати, що «Христос має владу над життям і смертю, володарює над небом і землею».
Явлення старозавітних пророків
пророк Ілія
На горі Фавор Іісусу з апостолами явилися два великих пророки – Мойсей та Ілія. Обидва пророки пізнали Бога на гірських вершинах. Мойсей отримав скрижалі закону з десятьма заповідями на горі Синай (Вих. 31:18). На горі ж Хорив Ілія пізнав Бога не у вітрі, не в землетрусі, а в тихому віянні (3 Цар. 19: 9-12), про що згадується в пареміях – богослужбових читаннях – напередодні свята під час великої вечірні.
Мойсей жив за 1600 років до Різдва Христового, пророк Ілія – за 900 років. У день Преображення апостоли бачили їх живими, а отже побачили і підтвердження слів Господа Іісуса Христа: «Хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін. 6:47)
Традиції: “Яблучний Спас”
За народною традицією східних слов’ян Преображення називається “Другим Спасом” або “Яблучним Спасом”. Народну назву свято отримало через те, що, відповідно до Типікону, у цей день освячується виноград нового врожаю та інші плоди, а там, де його немає – яблука, після чого дозволяється їх вживати в їжу. Це пов’язано з тим, що в Греції (раніше – Візантії) виноград достигав якраз у цю пору року. А перші плоди віруюча людина завжди приносила у храм як свою жертву Богу і для освячення всього врожаю.
