-0.1 C
Lutsk
Середа, 11 Грудень, 2024
Всі новини Основи православ'я Публікації

19 серпня Церква святкує День Преображення Господнього

19 серпня за новим стилем (6 серпня за старим) Свята Православна Церква святкує День Преображення Господнього. Це свято встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор.

Історія свята: богослужбові тексти на честь Преображення створювали святі

Преображення Господнє вшановувалося християнами вже в IV столітті. Про це свідчать повчання прп. Єфрема Сирина та свт. Іоанна Златоуста. Існування свята в IV столітті вказує на те, що початок його має відноситись до попередніх трьох століть християнства.

З VII століття дійшло до нас слово на Преображення Господнє прп. Андрія Критського (635-680 рр.). В цьому слові термін «Преображення» розглядається не тільки в догматичному сенсі, а й у сенсі урочистого свята Церкви.

У VIII столітті прп. Іоанн Дамаскін і прп. Косма Маіумський склали ряд стихир і канони, якими Православна Церква прославляє подію свята і нині.

Євангельське оповідання: бесіда пророків з Месією

 

Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матфея (17: 1-6), Марка (9: 1-8), Луки (9: 28-36).

Євангелісти оповідають, що Господь пророчо сказав: «… Істинно кажу вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі» (Мк. 9: 1). Через шість днів Він узяв трьох своїх найближчих учнів – Петра, Якова та Іоанна – і піднявся помолитися разом з ними на гору. Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він «преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло».

І з’явилися перед ними старозавітні пророки – Мойсей та Ілія. Потім їх осінила світла хмара й вони почули з неї голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте. Апостоли злякалися і впали на землю, а Іісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Встаньте й не бійтеся. Коли ж учні підняли свої очі, то нікого, крім Іісуса, не побачили.

Господь заборонив їм розповідати про те, що вони побачили до того часу, поки Син Людський не воскресне з мертвих.

Богословське тлумачення: На Фаворі преобразився Іісус Христос – істинний Бог й істинна людина

Преображення – явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом з світлої хмари Святого Духа – є одкровенням всіх іпостасей Святої Трійці.

Ця євангельська подія показує, що в Іісусі Христі з’єднані два єства, тобто природи: божественне і людське. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалася, але з’явилася в Його людській природі. За словами святителя Іоанна Златоуста, воно відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє пришестя Христа на хмарах у славі з ангелами».

Символічним є й явлення пророків Мойсея та Ілії. За висловом того ж святого Іоанна Златоуста, «один померлий (ред. – Мойсей) і інший, котрий ще не пізнав смерті, (ред. – Ілія, який вознісся живим на колісниці в небо)», постали для того, щоб показати, що «Христос має владу над життям і смертю, володарює над небом і землею».

Явлення старозавітних пророків

На горі Фавор Іісусу з апостолами явилися два великих пророки – Мойсей та Ілія. Обидва пророки пізнали Бога на гірських вершинах. Мойсей отримав скрижалі закону з десятьма заповідями на горі Синай (Вих. 31:18). На горі ж Хорив Ілія пізнав Бога не у вітрі, не в землетрусі, а в тихому віянні (3 Цар. 19: 9-12), про що згадується в пареміях – богослужбових читаннях – напередодні свята під час великої вечірні.

Мойсей жив за 1600 років до Різдва Христового, пророк Ілія – за 900 років. У день Преображення апостоли бачили їх живими, а отже побачили і підтвердження слів Господа Іісуса Христа: «Хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін. 6:47)

Традиції: “Яблучний Спас”

За народною традицією східних слов’ян Преображення називається “Другим Спасом” або “Яблучним Спасом”. Народну назву свято отримало через те, що, відповідно до Типікону, у цей день освячується виноград нового врожаю та інші плоди, а там, де його немає – яблука, після чого дозволяється їх вживати в їжу. Це пов’язано з тим, що в Греції (раніше – Візантії) виноград достигав якраз у цю пору року. А перші плоди віруюча людина завжди приносила у храм як свою жертву Богу і для освячення всього врожаю.

Джерело 

Вас може зацікавити

Побачила світ нова монографія клірика єпархії “Луцька Покровська церква: нариси історії”

Редактор Головний

Не маємо змоги піти до храму щоби помолитись? Порада святого, що робити в такій ситуації

Редактор Головний

Напередодні Вознесіння Господнього Архіпастир очолив всенічне бдіння у кафедральному соборі

Редактор Головний