9.6 C
Lutsk
П’ятниця, 29 Березень, 2024
Проповіді

ДРУЖЕ, ЧОМУ ТИ ВВІЙШОВ СЮДИ, НЕ МАЮЧИ ВЕСІЛЬНОГО ОДЯГУ? – проповідь у 14-ту неділю після П’ятидесятниці.

– Друже! – одного дня ці слова почує кожен з нас, дивлячись Христу прямо в очі. А далі ми можемо почути наступні слова.

– Друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу?

Не думаю, що в Царстві Небесному існує дрес-код і для того, щоб відрізнити друзів, там потрібна уніформа. Властивості нашої душі і сьогодні легко читаються по нашому обличчю. Там же душа буде відчутніша і, отже, видніша її суть. На нашому обличчі кожен може прочитати чим ми жили.

Ми знаємо, що всі ми воскреснемо. Хтось каже, що тіла нам будуть дані ті самі, що маємо зараз, але тільки молоді і здорові. Але це дивно. Навіщо тоді помирати, щоб набути того ж самого? Адже якщо і воскреснемо в тому ж тілі, то тимчасове життя після смерті до Суду взагалі нісенітниця.

Апостол Павло пише, що: “не всі ми помремо, але всі змінимось” (1 Кор. 15:51). Значить, все-таки тіла будуть іншими, преображеними, легшими і світлішими. Насправді, навіщо вовкові в Раю зуби, а кішці кігті? Навіщо людині теж черево для важкої їжі і все те, що їй дісталося по спорідненості від звіра?

Ніхто не знає міри тілесності і преображення воскреслого тіла. Чи буде це тонке ефірне тіло без шкіряних риз або наше тіло отримає тільки косметичне покращення. Один Бог знає.

Апостол Фома відмовився випробувати якість тіла Господа і не доторкнувся до Його ран. Апостоли бачили Христа в образі людини, але вони не знають як існує це тіло зараз. Адже якщо воно таке саме, то Йому потрібна вода, світло і інші умови існування на землі. Тобто це тіло, яке вознеслося, повинне перебувати на планеті Землі-2 і чекати повторного десанту до нас. А це нісенітниця. Значить, тут якась таємниця.

Абсолютно логічно, що образ нового тіла буде пов’язаний з особистою мірою святості або, хоча б, благочестя. Очевидно, що весільний одяг друзів Христа, які зберуться на Його Пасхальний бенкет у Царстві Небесному будуть прикрашені нашими особистими чеснотами.

Святість буде визначати те, що там можна буде назвати одягом. Навряд чи це буде етнічний одяг древньої Палестини чи одяг греків, в які іконописці одягають святих.

Це умовність іконописців, які дуже сміливо стверджують, що свідчать про образ преображеного буття. Сандалі, хітони, фелоні є умовність графіки.

Зрозуміло, що за відсутність весільного халата не викинуть у пітьму зовнішню гостя, який прийшов на бенкет не у весільному одязі. Хіба Христос дивиться, хто як одягнений? І не за те зв’яжуть ангели душу, що Христу шкода буде Небесних страв або те, що Він честолюбний і образливий. А за те, що на питання Спасителя:

– Друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу?

Цей “друг” відповів мовчанням. Так вже було, коли Бог Отець пішов шукати Адама, який згрішив, а той спершу ховався від Нього, а потім почав виправдовуватися і брехати. Тобто обман і небажання бути чесним і люблячим сином привело прабатька на землю, де смерть і земля, що буде родити терня.

Ми не знаємо, що натворив цей “друг” з притчі, але побічно можемо здогадатися про проблему з реакції законників, які озлобилися. Вони віднесли до себе докір притчі і вирішили вбити Христа. Вони засмутилися словами Христовими через те, що їхні стосунки з Богом були легкими.

Закон простіший за любов. Їхній закон, з натяжками, але дозволяв їм убити пророків. Суворість закону завжди компенсується можливістю обійти його хитрощами в параграфах. Закон взагалі не припускає любов. За законом можна сховати серце. І це зручно.

І ми так поступаємо: судимося, живемо за розрахунком і з поняттям того, що не заборонено, то можна. Усунувши зі свого життя любов, а отже і Бога, людина знаходить радість у простих речах: в їжі, автомобілях, грошах, у протилежній статі, у вині і навіть вбивствах. Радість гріха реально існує. Точніше не радість, а сп’яніння вадою і похмілля, що йде за ним.

Спочатку грішити важко, а потім людина звикає і живе від гріха до гріха, прикрашаючи вадами своє життя і виштовхнувши з нього Бога. Гріх як наркотик прив’язує до себе злочинця. Без гріха лиходієві погано. Коли лиходію надокучує один гріх, він переходить до другого до тих пір, поки неминуче не дійде до ворожнечі з Богом або самогубства.

З Богом порочній людині нудно. Молитися, тобто розмовляти з Богом, неохота і нема про що.

Але рано чи пізно ця зустріч станеться. Про що ми з Ним говоритимемо? Про спадок, хворобу, їжу, автомобілі і гроші? Насправді, що в мене є сказати Богу? Чи про що ми розмовлятимемо з Його друзями за пасхальним столом? От, обійняв нас Христос і каже:

– Сідай, сину мій, давай поговоримо.

А говорити і нема про що. Жили різними інтересами, часто плутаючи добро і зло за своєю примхою.

Ми одночасно і добрі і злі. Дуже рідко буваємо часом, навіть, святими, але більше нудними і холодні серцем. Але от і таких Христос любить і чекає. У нас є ще час озирнутися і подивитися, а як так вийшло, що “звичайне” життя звичайних людей, призвело до того, що їм довелося почути: “Цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє” (Мф. 22:7).

Нічого немає поганого в тому, що людина любить свою роботу, землю чи дружину. Погано те, що дружина, робота, гроші чи здоров’я стає богом. Дружина-бог рано чи пізно задасть перцю. Роботу-бога, все одно, усю не переробиш і всіх грошей не заробиш.

Але життя пройде, дружина постаріє, здоров’я, потрібне для роботи, кінчиться, і життя втратить сенс. Воно втрачає сенс не лише на землі, але й на небі. Прийде час і стане навколо нас тихо і строго. І ми поставимо собі прості і важливі питання.

Насправді, навіщо тисячі поколінь як заведені ляльки невпинно одружуються, орють землю і шукають гроші? Де ці гроші царя Ксеркса і краса Нефертіті? У кращому разі ламане золото стародавнього світу виставлене в Ермітажі, а мумія єгипетської красуні у вигляді жалюгідної перебинтованої ляльки лежить у скляному ящику на загальному огляді. Крутиться ця карусель історії, і сьогодні наша черга недовго кружляти на ній.

Але в руках у нас квиток на Бенкет Божий. І з цим квитком потрібно перервати віковічне кружляння і піти в палац Небесного Царя на бенкет. Це бенкет не в надлишку їжі і вина. А він у радості. Адже, душа живиться радістю.

Заклик Божий ми можемо почути серцем, що приймає благодать. Ця благодать нам дається не лише в храмі, але і за його огорожею. Вона скрізь. Благодать приймається від чесної роботи, від вірності людям, від усього того, що без Бога – губить і веде до гріха і самотності безбожжя.

Кращий спосіб зіпсувати собі настрій – почати думати про себе. Кращий спосіб зіпсувати собі життя – жити тільки для себе. А кращий спосіб кинутися з головою в пітьму зовнішню – принести на небо свої проблеми.

Дім Божий – це весь світ. Пасха буває не в травні чи в квітні. Вона завжди у вічності. І бенкет, він скрізь. Тільки на небі ми будемо з Богом лицем до лиця, а зараз ми всього лише відчуваємо Його руку на своєму плечі.

Нехай нас не обманює древня помилка і антураж зовнішнього благочестя і хибна думка, що з Богом можна домовитися як з діловим партнером. Мало просто ходити в храм. Мало читати і вичитувати.

На цьому вже попалися ті, хто вислухавши притчу хотіли вбити Христа. Потрібно жити і любити. У цьому випадку Закон усього лише інструмент посилення любові, але ніяк не сенс життя. Хто ж любить інструмент більше справи? Закон сам по собі охолоджує і висушує душу. З холодним і важким серцем, що не чує голосу Христового навіть у храмі можна бути чужим.

Одного дня, людина, яка любить Бога, досягає у своєму розвитку такого етапу, коли вона розуміє і бачить, що світ повний радості. Так людина знаходить її скрізь. І їй стає соромно свого щастя серед простих і змучених людей. Не тому щасливий праведник, що все в нього є або він здоровий.

Ні. Він щасливий тим, що йому не потрібне земне багатство. Він щасливий тим, що все до чого він не торкається, відкриває йому джерело благодаті. Він щасливий бачити, що на все, на що падає його погляд, сповнене цієї благодаті з лишком. Усе це відбувається тому, що в нього в роботі, і в сім’ї, уві сні і пильнуванні на першому місці Бог. І все це земне щастя і небесні дари, і вічне радісне життя дається нам ні за що, а просто даром через любов. То чому би це не взяти?

Так жити добре. Християнину цей світ прекрасний. А за межею життя він ще кращий.

священик Костянтин Камишанов

Джерело

Вас може зацікавити

Потрібно боятися ставлення до Слова Божого як до літературного твору, – архієпископ Волинський і Луцький Нафанаїл

Редактор Головний

Наш піст буде даремним, якщо окрім обмежень у їжі, він буде без добрих справ та допомоги ближнім

Редактор Головний

Лише Промисл Божий міг перетворити найганебніше знаряддя смерті на знамено найславнішої перемоги – перемоги життя над смертю

Редактор Головний