| Неділя 14-а після П’ятидесятниці, перед Воздвиженням. Глас 5. |
 Посту немає.
|
Післясвято Різдва Пресвятої Богородиці. 
Праведних Богоотців Іоакима
і Анни. Мч. Северіана (320). 
Прп. Іосифа, ігумена Волоцького, чудотворця (1515). Знайдення та перенесення мощей свт. Феодосія, архієп. Чернігівського (1896).
Мчч. Харитона і Стратора (Стратоника) (III). Прп. Феофана спов. (бл. 300). Пам’ять III Вселенського Собору (431). Блж. Никити в Царгороді (XII). Прп. Онуфрія Воронського (1789) (Рум.). Глинських святих. Собор Алтайських святих.
Сщмчч. Григорія пресвітера і Олександра диякона (1918). Сщмчч. Захарії, архієп. Воронезького, Сергія, Іосифа, Олексія пресвітерів, Димитрія диякона и мч. Василія (1937). Прмч. Андроника (1938). Сщмч. Олександра пресвітера (1942). Собор новомучеників та сповідників Казахстанських.
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Цар влаштовує шлюбну гостину для свого сина, відправляє за гостями один раз,
ВІДПРАВЛЯЄ ВДРУГЕ, А ТІ НЕ ЙДУТЬ ЧЕРЕЗ ЖИТТЄВІ ТУРБОТИ: ТОЙ ЗАЙНЯВСЯ господарством, той торгівлею.
Зроблено нове запрошення в інших сферах, і шлюбна палата наповнилася людьми. Серед них виявився один, який був одягнений не відповідно, тому його вигнали.
Сенс притчі зрозумілий. Бенкет шлюбний – це Царство Небесне; запрошення – це проповідь Євангелія, ті, хто відмовилися, – ті, які зовсім не повірили; не одягнений відповідно – це той, хто повірив, але не жив за вірою.
До якого розряду хто з нас відноситься, кожен розбереться сам. Що ми званні, це зрозуміло, але чи віруючі ми? Адже можуть бути і серед віруючих під загальним іменем люди без віри.
Інший зовсім не думає про віру, нібито немає її; ще інший дещо відає про неї та цим і задоволений, ще інший криво тлумачить віру; ще інший зовсім вороже ставиться до неї; а всі ж називають себе християнами, хоч у них нічого немає християнського.
Якщо віруєш, – розбери, чи відповідають же вірі почуття твої, справи твої, – одяг душі, заради яких Бог бачить тебе шлюбно чи нешлюбно одягненим.
Можна знати віру добре і ревнувати нею, але в житті догоджати пристрастям, тобто одягатися у соромний одяг для душі гріхолюбної.
У таких на словах одне, а в серці інше; на язиці: “Господи! Господи!”, а всередині: “имей мя отреченна”. Роздумуйте же про себе, у вірі чи ви, чи в шлюбному одязі з чеснот, або ж в безсоромних лахміттях з гріхів та пристрастей…
