Відповідаючи коротко, слід сказати, що якщо Творець так говорить, то творіння повинно беззаперечно відповідати своєю покорою. Повелитель усіх часів віддав нам всі доби нашого життя. Невже Він не може вимагати, щоб ми із 168 годин тижня виділили Йому 4? І при цьому час, витрачений у храмі, іде нам на користь.
Якщо лікар призначає нам процедури, то хіба ми не намагаємося точно виконати його рекомендації, бажаючи зцілити від хвороб тіла? Чому ж тоді ми ігноруємо слова Великого Лікаря душ та тіла?
Чи є виконання верховної Волі фанатизмом? У словнику пише, що “фанатизм – (від лат. fanaticus – несамовитий) це доведення схильності до яких-небудь вірувань чи поглядів, нетерпимості до будь-яких інших поглядів до крайньої ступені (наприклад, релігійний фанатизм).
Тут постає питання, що таке “крайня ступіть”. Якщо розуміти під цим початковий термін “несамовитість”, то навряд чи більшість тих, хто щонеділі відвідує храм, кидається на всіх у несамовитому захваті чи люті. Але часто звичайна порядність є для людей крайньою ступінню.
Якщо не красти та не вбивати – фанатизм, то ми, звичайно, фанатики. Якщо ж визнавати, що шлях до Єдиного Бога тільки один, – і це фанатизм, то ми фанатики. Але за такого розуміння фанатизму тільки “фанатикам” дістанеться Царство Небесне. Всіх же поміркованих і “розсудливих” чекає вічна пітьма.
Як сказав Бог: “Знаю справи твої; ти не холодний, а ні гарячий: о, якби би ти був холодний, чи гарячий. Але, як ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх”.
Священник Даниїл Сисоєв (із книги “Для чого ходити до храму кожної неділі”)
