Повчання на передсвято Різдва Христового. Пролог 24 грудня
Св. Православна Церква щоденно чтить святих, від віку благоугодивших Богу, звершує особливі іноді служби в честь їх і взагалі постійно нагадує нам про них. Для чого так?
По-перше, для того, щоби, згадуючи святих, ми вчились подражати добродіям їх і зберігати свою душу і тіло в чистоті та непорочності. У слові на передсвято Різдва Христового говориться: “Для чого ми згадуємо святих Праотців?” і відповідається: “Для того, щоб ми браття, їхнім добрим справам поревнували і будемо робити самі їх, для того щоби бути друзями Богу і синами Царства Його. Такими були і Праотці. Вони були подібними нам людьми, але справи на угоду тілу зненавиділи, покорили тіло духу і приборкали його. Полюбили мало спати, піст та молитву. І цьому досить нам ревнувати, а не розбійникам, ні п’яничкам, ні злодіям, бо для них приготовлені муки з дияволом”.
По-друге, для того Св. Церква постійно нагадує нам про святих, щоби ми в потребах своїх звертались до них і віддавали їм шану. Св. Василій Великий говорить: ” До святих звертається притіснений, до них звертається й той хто веселиться; один – щоби знайти позбавлення від важких обставин, інший – щоби зберігалось його благополуччя. Тут побачиш благочестиву жінку, яка молиться за дітей, яка молиться про те щоби чоловік повернувся, і молиться про одужання чоловіка. Прохання ваші нехай будуть пристойні святим… Святий лик, священне військо! Непоколебимий полк! Спільні охоронителі людського роду! Добрі помічники в турботах, в молитві, найсильніші заступики, світила вселенної, цвіт церков. Вас земля не сховала, не прийняло небо; вам відкрились ворота раю. (Бесід. 19 на св. сорок – муч. твор. св. отців т. VIII). Таке шанування давав святим вселенський учитель, і таку силу він приписував молитвам їх.
По-третє, насамкінець, св. Церква часто звершує пам’ять святих для того, щоби постійно зберігати наше духовне спілкування з ними. Чим частіше ми згадуємо святих, тим ближче ми стаємо до них; чим частіше звертаємось до них, тим більше переконуємось, що вони найдорожчі наставники наші, друзі і благодійники, і тим більше зближуємось з ними і запалюємо нашу любов до них. Мені ж, каже Давид, зело честни быша друзи Твои, Боже (Псал. 138, 17)! Тому, браття, не просто так св. Церква постійно нагадує нам про святих Божих, а з ціллю навчити нас віри їх, поревнуємо вірі їх, щоби ми у важких життєвих ситуаціях завжди звертались до них, як до надійних помічників, щоби ми завжди були вдячними їм за їх благодіяння і ніколи не переривали духовного спілкування з ними.
Будемо ж уважні, браття, до намірів Церкви і почитатимемо святих. ” Дивлячись на образ життя їх, поревнуємо їх вірі, любові, надії, ревності, життю, твердості у стражданнях і терпінню навіть до крові: для того щоби й нам з ними сподобитись вінців слави їх” (Точное изложение православной веры, кн. 4, гл. 15). Амінь.