Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
“У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією. І всі йшли записатися, кожен до свого міста. Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, в Іудею, в місто Давидове, що зветься Віфлиєм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. Коли ж вони були там, прийшов час родити Їй…” Євангеліє від Луки 2;1-6.
Два звичайних мандрівника, старець та Діва, йшли дорогою у Віфлеєм. Твердий у вірі праведний Йосиф знав, що він не чоловік і не батько, а оберігач Божественної Святині. Богородиця стала Провідницею, за якою пішов слідом праведний Йосиф Обручник, який від бурі сумнівів перейшов до блаженної віри. Уже 2000 років Матінка Божа вказує християнському роду дорогу до все радісного духовного Віфлиєму.
Стомлені далекою дорогою вони прийшли у місто, але там не знайшлося місця, тільки печера, куди заганяли в негоду худобу… Віфлеємський вертеп, який став святинею людства.
‘‘…і народила Сина Свого Первенця, і сповила його, і поклала Його в ясла…’’Лк. 2; 7.
В цей момент Всесильний Бог одягнувся в слабке людське тіло, в загоні для худоби на жорсткій соломі Богородиця запеленала Його, і тільки звірі – осел та віл своїм диханням зігрівали повітря навколо нього.
Різдво Христове – це не історична подія, яка відбулася у далечі століть. Спаситель благоволить народитися тут і зараз – в душі кожного із нас. Згадаймо, як Праведний Йосиф Обручник стукав у безліч дверей, намагаючись знайти притулок для народження Спасителя світу, і всюди чув відмову, поки йому не показали на простий вертеп. Так і нині – “сини погибелі” не хочуть чути про Сина Божого, який закликає відмовитися від гріховного життя заради вічності.
А ми? Як часто наше серце, де має бути Божественна любов, є темніше та брудніше вертепу. Чи так ми повинні зустрічати Божественного Гостя? “Яка користь мені, що незбагненне таїнство Різдва відбувається завжди, якщо воно не відбувається в мені”, – пише блаженний Августин.
Дорогі, брати та сестри!
Зустрінемо маленького Богомладенця в яслях своєї душі та принесемо смиренне серце в дарунок Богу, бо Він не пожалів Сина Свого Єдинородного Ісуса Христа, для нашого з вами спасіння. Амінь.
Священик Іван Капшук,
Настоятель Свято-Іллінського храму
с. Гірки
(Люб’язький благочиний округ)
