В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Ось уже майже місяць, від Введення у храм Пресвятої Богородиці, Церква готує нас до величного свята пришестя у світ Господа і Спаса нашого Іісуса Христа. Саме на Введення в православних храмах під час вечірніх богослужінь починають співатися ірмоси різдвяного канону «Христос раждается». А відсьогодні підготовка до цього величного свята ступила в нову, завершальну, фазу, адже нині розпочинається передсвято Різдва Христового.
Богослужбовими текстами цього дня Церква закликає нас «піднявши розум до Віфлеєма, вознестися думкою» й «побачити Діву душевними очима, Яка йде народити у вертепі всіх Господа і Бога нашого». Небо і землю Церква спонукає почути й переконатися, що «Син і Слово Бога та Отця приходить народитися», а Віфлеєму пропонує підготуватися і відкрити свої врата.
Гарні, сповнені високої поезії богослужбові тексти передсвята Різдва Христового. Але їх ціль, звичайно, не в тому тільки, щоб викликати в нас якісь естетичні почуття. Передусім Церква закликає нас підготувати себе до зустрічі Христа, знайти в своєму серці місце для народження Його там, як знайшлося місце для цього в бідному віфлеємському вертепі.
Якщо ми ще досі не заглянули в глибину свого серця і не переконалися, що в ньому є місце для Христа, то якраз настав час для цього! Якщо ми ще досі не очистилися покаянням і не з’єдналися з Господом у Святому Причасті, то якраз час для цього! А якщо ми змушені визнати, що в серці нашому бушує цілий океан пристрастей і воно не готове стати тихою гаванню для Христа, то в такому разі слід задуматися над євангельськими словами, які так промислительно звучать у євангельському читанні, яке ми саме сьогодні чуємо за Літургією: «Якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий… Якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий… Якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну, де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає» (Мк. 9: 43–48).
Як це важливо – вміти обрати правильні орієнтири у житті, відсікти все те, що перешкоджає зародженню в серці вогню, який буде світити все життя, допомагаючи не зійти з того шляху, що веде до Царства Небесного. Подолати спокуси, перемогти зло, приготувати вертеп нашої душі до зустрічі Христа – ось ціль передсвята!
Яскравими прикладами таких перемог для нас, звичайно, є святі, котрі пройшли той шлях, стати на який закликаємося й ми. Сьогодні Церква відзначає пам’ять священномученика Ігнатія, єпископа Антіохійського. Христос, Який одного разу був прийнятий у його серце, народився в ньому і вже ніколи звідти не виходив, тому в пам’яті людей святий Ігнатій залишився Богоносцем. Цей апостольський муж загинув за Христа в далекому 107 році від Різдва Христового, будучи кинутий левам на арені Рима.
Для того, щоб зрозуміти, яке місце в серці священномученика Ігнатія займав Христос, варто прочитати його глибокоповчальні послання, що дійшли до нас. Найбільше розчулює Послання до римлян, в якому святий застерігає своїх учнів: «Я добровільно вмираю за Христа, якщо тільки ви не станете мені на перешкоді. Благаю вас: не виявляйте мені невчасної любові. Залиште мене бути їжею для звірів і посередництвом їх досягнути Бога. Я пшениця Божа: хай подрібнять мене зуби звірів, щоб я став чистим хлібом Христовим». О, як це перегукується зі сказаним апостолом Павлом, який теж постраждав у Римі, тільки на тридцять років раніше: «Для мене життя – Христос, і смерть – придбання… Маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще» (Флп. 1: 21, 23).
Якими незрозумілими для нас, земних, можуть здаватися такі слова. Хто ж може бажати собі смерті? Чи ж не природно бажати залишатися в цьому світі якомога довше й насолоджуватися всіма благами, які пропонує він? Але так може думати тільки той, хто ще не викинув зі свого серця все, що спокушає його, хто ще не став на шлях до Царства Божого!
До таких маловірних християн звертається ще один святий, пам’ять котрого сьогодні звершується у Церкві, – праведний Іоанн Кронштадтський, котрому належать роздуми на слова Спасителя, які ми сьогодні чули: «Доки ти не навчишся нехтувати чуттєвим? Доки в тобі буде настільки слабка віра в майбутні блага? Людина створена правою і має бути такою, залишивши лукавство гріха; потрібно відсікати пристрасті, а не руки і ноги, вирвати пристрасті, а не око. Багато зла терплять люди від недотримання цієї заповіді Спасителя».
Дорогі брати і сестри, вірю, що для когось із нас передсвято Різдва Христового стане тим благодатним часом, коли з душі будуть остаточно викинуті рештки всього непотрібу, що загромаджував місце, в якому має народитися Христос.
Хай ці благодатні дні допоможуть нам достойно підготуватися до такої очікуваної зустрічі зі Спасителем. В контексті конкретного свята ця зустріч – тільки символічна, але ж хіба можна сумніватися що такими символами й нагадуваннями Церква готує нас до справжньої зустрічі з Воскреслим Христом, діждися якої, все ж, неможливо, якщо раніше Він не народиться у нашому серці. Амінь.
прот. Микола Лафета,
настоятель Свято-Покровського храму с. Піддубці
(Княгининівського благочинного округу)
